Мелодія кави у тональності кардамону

Мені не сподобалося, що назва роману явно сплагіачена. Бо вже є одна "Кава з кардамоном", і тут можна було хоча б спецію замінити. Також хотілося б більше прочитувати ту епоху, Львів, Жовкву XIX ст., політичні події, які безумовно впливають на соціальні аспекти, особливо у стосунках нерівних класів. Добре, що цієї естетики додано у серіалі. Роман зосереджений на думках і діалогах, навіть еротичні сцени, як на мене, невдало описані. Чого варта фраза "Ці ніжки вже давно просяться, щоб їх розсунули". Звичайне чтиво для самотніх жінок.

Дуже ніжно і проникливо. Сентиментальна річ, плакала декілька разів. Почала читати перед виходом серіалу і спочатку засмутилася адаптацією, але потім зрозуміла що адаптувати цю книгу це ще те завдання. Сприймайте ці два твори окремо і тоді зможете отримати справжнє задоволення.

Мене підкорило те, що дія відбувається у Львові та у Жовкві і я могла чудово уявити всі ті місця, де бували герої книги, вулиці, костели, парки, палаци. Тому що більшість місць вже відвідала. Це чудова книга для тих, хто шукає приємного і легкого читання та ніжних сердечних емоцій. Але мені чомусь головна героїня Анна нагадувала Беллу з Сутінків. Багато кіпішу і жіночої дурості. Сподобалась героїня Тереза, сестра Адама. Розумна та мудра, підкуповує своє щирістю.

Чи може книга бути заворожуючою і разом з тим таємничою? Роману «Мелодія кави у тональності кардамону» української письменниці Наталії Гурницької це вдалося (ще б пак, авторка пропрацювала над ним десять років). Більш того: не так давно вийшов тизер українського-польського серіалу «Кава з кардамоном» за мотивами роману.

«Мелодія кави у тональності кардамону» – це історична драма, бекграундом якої взято Львів середини XIX століття, на тлі якого розгортається історія кохання сироти Анни та одруженого польського шляхтича Адама (певно тому і цілий серіал, а не просто фільм, бо ж класика жанру). І справді, подій тут багато: читачу майже не вдасться занудьгувати, хоч ідея по суті не нова: любов і прийняття (або неприйняття). У авторки вийшла цікава книга з ефектом повного занурення у епоху…

Мне очень нравятся пары у которых есть разница в возрасте. Это мое личное мнение, но такие отношения всегда казались мне сложнее в психологическом плане и намного интереснее нежели парочки ровесников. Когда у героев есть существенная разница в возрасте для того, чтобы полюбить друг друга они должны стоять на одном интеллектуальном уровне и быть равными несмотря на очевидное неравенство социальных статусов и количество жизненного опыта.

В этой книге я ожидала увидеть все это. Раскрытие героев их мировоззрения и того, как они вообще пришли к подобным отношениям, но здесь вы этого не найдете. Адам влюбился в героиню из-за смазливого личика и ее внешности. До того, как они вместе провели ночь я даже не могу припомнить ни одного диалога из их уст. Книга позиционируется как история большой…

Назва і мова - це, мабуть, єдине, що сподобалося в цій книзі. Обожнюю каву з кардамоном і обожнюю Львівські кав’ярні. Сам сюжет не давав мені спокою відтоді, як я дізналась про різницю у віці між героями. 30 років! Чому так багато? Це ж ціле життя. А таке палке кохання і такі інтимні сцени, наче обом 16 і кожного разу як вперше. Те, що він одружений, те, що роман таємний, це життєві обставини і таких історій багато. От якби вони були б приблизно одного віку, то і сприймала би книгу зовсім по іншому. Але цю різницю у віці я не змогла прийняти, тому моя оцінка 3) До речі, ще сподобався образ дружини Адама.

Я вроде как культурный человек, поэтому попытаюсь обойтись без матерных слов, но уж поверьте - мне это дается очень трудно. «Роман, который согревает душу..», говорила мне обложка, но честнее было б написать «Роман, который вызывает рвотный рефлекс». Но это для меня, многие наоборот в восторге. Бывают такие периоды, когда меня бьют по голове гормоны, я вспоминаю, что «я ж 18-летняя девчуля». В такие моменты очень хочется почитать чего-нибудь такого «про любофф». Обычно обращаю внимание на Ахерн, Мойес и тому подобных, хоть и не особо их люблю, Мойес так вообще от меня досталось в рецензии на «Девушка, которую ты покинул». Но после творения Гурницкой мне захотелось пасть на колени перед Мойес и просить прощения за свои слова, ибо ее книги шедевральны, по сравнению с «Мелодией...». Ну…

Купила книгу не читая анотации - очень уж заманчивое название для кофемана. На деле, кофе в книге было ну ооочень мало. Позже посмотрела интервью с автором и оказалось, что она сравнивает любовь с кофе, а то что эта любовь запретная (к женатому мужчине) асоциирует с примесью кардамона. Красивый любовный роман с неожиданным концом. Не знаю как другим, но я редко читаю любовные романы, поэтому для меня концовка действительно была неожиданной. Автор красивым украинским языком (хоть некоторые слова все равно пришлось гуглить) погружает не только в историю жизни главной героини, но и во Львов 18-го века. Даже если Вы не любите читать любовные романы (как я) - все равно получите удовольствие от истории.

Я понимаю, что когда попросила в ТТТ книгу "украинского автора не о политике/войне/голоде", то отсекла процентов 70 всей украинской литературы, поэтому прилетевшему мне любовному роману ни капельки не удивилась — в конце-концов, если он атмосферный, качественный и легко читается, почему бы и нет?

Начну с хорошего: книга написана приятным современным литературным языком. Который, правда, совершенно не соответствует заявленной ситуации и эпохе. Обложка симпатичная (задний план, во всяком случае). Аннотация завлекает... Все, хорошее закончилось, настало время предъявлять претензии, коих у меня много и почти все — к любовной линии (а так как в романе кроме нее ничего нет, то и ко всему роману, получается тоже):

— во-первых, я не романтичная феечка (и никогда таковой не была), так что "любовь…