Отзывы о книге Цинамонові крамниці та всі інші оповідання (сборник)

Бруно Шульца варто читати, і про нього варто говорити. Бо він не просто «рядовий» модерніст, а Модерніст у найвищому та найкращому своєму прояві. Доля склалась так, що найбільшу славу, і то славу світового рівня, цей уродженець Дрогобича здобув уже посмертно, і не в Україні, а в першу чергу – за її кордонами. Його творчість прирівнюють за вагомістю і стилем до творчості Кафки, а свою геніальність ставив під сумнів хіба що сам автор за власного життя.

«Цинамонові крамниці та всі інші оповідання» – справжня окраса «Дорослої серії» від А-ба-ба-га-ла-ма-ги, переклав з польської Юрій Андрухович. Мої відчуття від прочитання найкраще передає саме його (перекладача) висловлювання про Шульца: «Кожне з оповідань – це розгорнутий ряд сновидінь. Починаєш це розуміти десь до середини. […] тільки тепер…

Хорошо бы сравнить прозу Шульца с музыкой того же Дебюсси. Орнаментальная, концентрирующаяся на переливах нюансов, позволяющая себе атональности... Вполне можно себе представить, как могла бы звучать мелодия полуденного сна одно из героев Шульца...

Для интереса сравнил с русскоязычным переводом книги (Асара Эппеля). Как по мне перевод Эппеля читается легче, иногда даже существенно легче. Это именно нарративный перевод, предварительно пережевывающий за конечного читателя неудобоваримые фрагменты и пассажи. Другое дело перевод Андруховича. Мне он показался полностью в духе самого Шульца - нужно оказаться в бархатном полумраке уюта, чтобы вслушаться в эту симфонию, и только потом придет осознание ее литургии.

«Щиро кажучи, дійсності немає. Є тільки одна істина і дійсність — та, що її створив митець».

Шульц геніальний, але... читати його майже неможливо :) Шульц каже, що всі його твори — зовсім не автобіографія, все вигадка, а проте тут ви знайдете і його батька, торговця сукном, і матінку, трішки безалаберну, зате незлостиву, і навіть покоївку Аделю, яка крутила життям в їхній оселі, як хотіла. Реальність невідомого міста, за яким дослідники легко вгадують рідний Шульцеві Дрогобич, перетікає з дійсності в марення, із сюжету у мрії, спогади, уявлення і сни, й відрізнити одне від іншого немає жодної можливості. Шульц не дає жодних позначень чи підказок, що є правда, а що ні, та й чи варто клеїти ярлики? Звідси головна принада і неповторність Шульцевої прози: життя — то мистецтво, а мистецтво —…

Не знаю, откуда эта книга появилась в "хотелках", но вот и до неё дошли руки. Очень название интриговало. Попутно узнала о судьбе автора. Мда, трагично. Книга оказалась небольшой. Вообще это сборник рассказов, но они настолько связаны между собой и по смыслу и по стилю, что скорее это поименованные главы одного целого произведения. Не хотелось сравнивать, но какой-то отпечаток на прозе национальность оставляет. Все прочитанные мною еврейские книги очень схожи стилем: сказочная реальность. При этом сказка отнюдь не детская. Шульц это не совсем Кафка, но почти Майринк и т.д. и т.п. Эта перетекающая в страшный сон реальность, да ещё и пресыщенная цветастыми метафорами и витиеватыми редкими словами, в том числе и архаизмами, достаточно сложна для чтения. Надо чуть ли не на каждом слове…