Рецензии на книги — Тала Владмирова

Вийшло так, що я знала про майбутню появу цієї книжки ще з осені. Прогнозувалося, що видавництво "Клуб сімейного дозвілля" порадує цією книжкою своїх читачів під Новий рік. Вийшло трохи пізніше. Але я все одно радію, що встигла прочитати її ще зимою. Тим паче, лютий "порадував" нас абсолютно зимовою погодою - завірюхами, ожеледицею, кучугурами снігу вздовж доріг та слизькою плиткою тротуарів.

В таку погоду особливо приємно читати Дару Корній - в один з останніх днів перед стартом нового семестру в університеті, лежачи під теплим пледом у затишній кімнаті.

Досить несподівано було побачити на обкладинці одразу два імені - Дару Корній, яку я обожнюю й завжди чекаю нових книжок та Талу Владмирову - абсолютно незнайому мені письменницю (хоч про те, що книжка написана в співавторстві, я також…

В данной книге рассказывается о девушке Аделаиде. Всё своё детство она провела с бабушкой, считая отца мёртвым, а маму вовсе чужим для неё человеком. И даже не подозревала, что родилась в семье ангелов и стала, по сути, изгнанницей, серым ангелом. Авторы описали тот самый переломный момент, который кардинально изменил её жизнь и вообще многие представления о мире. Когда я впервые увидела эту книгу, мне захотелось сразу же её купить, ибо было неимоверно интересно всё же узнать, что собой представляет книга, которая считается украинским магическим реализмом. В начала мне было откровенно скучно, ибо всё было невероятно затянуто, но уже со средины книги мне становилось куда более интересно и никак не могла дождаться момента когда же узнаю, чем закончится книга и каким будет её выбор. Стоит…

Немає часу сумувати – життя продовжується, брате В безсиллі руки опускати – життя продовжується, брате Тобі не треба забувати, життя продовжується, брате Життя продовжується, брате, ще буде час перемагати Я клянусь, я здіймусь я навіть з попелу відтворюсь Ти лише тільки повір, я коли треба повернусь Я тобі в цьому клянусь, клянусь! (с)"Хорта"

Та й що сумувати - у житті завжди може залишитися привід для гарного настрою. Наприклад, можливість прочитати нову книжку від чудового творчого тандему двох улюблених письменниць. Я звикла не пропускати новинок від Дари Корній. Мене завжди притягує магнітом колорит цих книжок, їхня мова, живість героїв, магічність і водночас життєвість ситуацій, у які вони потрапляють.

Це друга книжка Дари Корній, написана у співавторстві з Талою Владмировою.…

"Львів, шоколад, кам'яниці" - це оберемок цікавих загадкових історій про любов, шоколад та ... Львів. Чарівне місто завжди приваблює своєю неймовірною красою давніх споруд - палаців, замків, кам'яниць; містичними легендами про кохання та історію старого міста левів.
Оповідання немов огортають тебе теплою ковдрою почуттів, ароматом гарячого шоколаду з шафраном та корицею, відчуттям спокою, любові та приємних спогадів.

Книга відверто не сподобалася. Насамперед, це абсолютно точно не мій жанр. Пройшли повз мене усі вампірські саги, а також власне українські містики-характерники. Як людина, яка міцно стоїть на землі, вірю в реальне, бо часом саме від реальності мурашки по шкірі. Сюжет не видався мені цікавим. Не було ні страшно, ні захоплююче. Зозулята (чомусь саме зими, а не літа чи осені, скажімо) стають знаряддями злочинів у такому собі місті N, де, між іншим, відсоток усіляких непростих людей/не-людей зашкалює. І про це майже весь текст. У такі моменти хотілося викинути книгу у вікно. От вже правда, що папір усе стерпить. Є, звісно, тут і реалізм, його мізерно мало, але, як на мене, це найкращі епізоди книги. До речі, фінал теж абсолютно нереально-приторний. Єдина перевага книги - непогана мова.…

Ух! Морозом по коже продирает! В тему, в тему. Зима, снег, что-то странное мерещится в сумерках. И вроде надумано, вроде как верить нечему, когда количество ведьм и ведьмаков на метр квадратный зашкаливает, а я такое вообще терпеть не могу, но вот оторваться, уйти, отвлечься - это нет. Как так? Ведь не ясно, что происходит. Вообще не ясно. А надо выяснить. Потому что непонятно, что и как. Вообще непонятно. И вот, почти грызя ногти, но все же не грызя, а ограничиваясь всего лишь истерических постукиванием ногой об диван, читаешь, читаешь, читаешь... И радуешься, что есть добрые люди с классными советами.

Не белые и не пушистые герои. Почти все. Кроме Русланы, конечно. Но какие-то человечные. Да и вся их непушистость остается где-то за кадром. В кадре они как раз обычные, в меру добрые, в…

Люблю я книги этой серии. Не все расскажи равноценные. Некоторые я не поняла, душой не прониклась. Но, 90 % книги на твердую 5. Отмечу рассказы которые понравились мне: Тетяна Белімова " Якось у серпні" Наталка Ліщинська " Межа без тіней" Очень инстересная история о часовне Боимов. О истории ее создания, семьи Боимов. Не знаю насколько она правдива. Не углублялась в изучение. Интересно описан момент мистики. Что в каждом человеке есть хорошее и плохое. Алла Рогашко " Ротації" Интересный сюжет, мне немного не понравилось слишком плавное повествование. Мистика музыки, любви преподнесена идеально. Любов Долик " Схованка для мрії" Для меня самый лучший рассказ сборника. Жизнеутверждающий. Красивые описания Львовского железнодорожного вокзала и других зданий города. Світлана Горбань "…

фантастика? Та ні. Радше реальне життя крізь призму фантастики. Книга про те, як живемо і як варто жити. Скільки часу ми гаємо на всілякі дурниці! життя сучасної людини - це побут. А про душу ми забуваємо. Письменниці виклались наповну. Мені часом здавалось, що головна героїня втомлюється разом з ними))) Не достатньо просто ходити до церкви, треба вірити. Мало просто жити разом, потрібно любити. Усе потрібно робити з душею, самовіддачею, і несамовитою ретельністю. Безвідповідальність обертається проти нас. Продажність нас вбиває. Реальнісь і ніякої тобі фантастики. А книга направду МІСТИЧНА))) хоча... Ми усі маємо своїх янголів. А колір їхніх крил залежить лиш від нас самих.

Кожна книга Дари Корній - то своєрідна знахідка і "Зозулята зими" - не виключення, бо жодної україномовної письменниці я не читала з таким захопленям. Отже, ця книга не те що просто не гірша за всі попередні, вона докорінно інша! Інколи мені було її тяжко читати, бо здавалось, що між частинами(особливо напочатку) зовсім не має зв'язку, але це не так. У книзі багато сюжетних ліній, що тісно пов'язані між собою. На цю книгу мені знадобилося трохи більше часу, ніж на усі інші, але вона безперечно заслуговую на увагу. Мені взагалі здається, що свівавторство, дуже вдалий крок у творчості Дари Корній. Книга надзвичайна. Сучасна магія, реальна, жива, буденна, чи може просто дійсніть на межі з маренням хворої уяви? Вирішувати читачеві. Цікавий сюжет. Є в ньому щось нове, невимушене, наче…

Охохо, вітчизняний виробник... або вбийся об стіну, або вчись писати. Це була преамбула.

Историю самой обычной девушки™ Ады можно уложить в три страницы: учится на психолога, работает в ночном клубе официанткой. Однажды Аду похищают и рассказывают, какая она на самом деле необычная™ и какой злодей у неё папа, судьба мира в твоих руках и прочие банальности. Плюс три страницы путеводителя по Львову, где «Львов» нужно произносить с придыханием. По итогу все ангелы плохие, а мир (ну или отдельно взятую героиню) спасёт любовь. Что же тогда, спросите вы, на остальных 314 - 6 страницах? А вот что: - самолюбовательная до оскомины главгероиня, которая каждое действие вроде «пойти в душ» сопровождает комментариями минимум из пяти предложений, из которых читатель узнаёт, например, что вода — это…

Ну не знаю, очень противоречивые впечатления от книги остались. С одной стороны, вроде, всё как я люблю: зима, провинциальный городок, адекватная главная героиня, пусть и немного не от мира сего. С другой - вся эта мистика. Ладно потерчата - души погибших детей, которых может видеть только героиня и ещё ограниченное количество людей, - это "соль" данной истории, ее столп и интрига, к тому же персонажи украинской мифологии, очень удачно вплетены в канву современной жизни. Но зачем вводить в повествование вампиров? Я, впрочем, так и не поняла, настоящие ли это кровососы или просто их энергетические аналоги; личность Инны вообще загадочная, прошлое ее туманное,и что там она сотворила со своей подругой в другом городе, вообще непонятно. В общем, не люблю я всю эту чертовщину в декорациях…

Від'їжджаючи з рідного міста , я не могла не взяти з собою пару книг. Зайшовши в книгарню , захотілось придбати щось наше і сучасне. За творчістю Дари Корній слідкую давно , а "Гонихмарник" - улюблене творіння авторки. І мабуть, це ключова проблема... Я не можу не зрівнювати з нею наступні книги автора. І кожного разу я думаю,що аби не гірше, не нудніше...І завжди , не те. Мені не вистачило динаміки, не вистачило розкриття історії героїні , не вистачило емоції. Якщо читаючи, "Гонихмарника" - пробрало, то тут -ні.Не вистачило фішки авторки - української міфології, бо сучасна тенденція використання вампірів і ангелів- вже набридла.Що подобається,так це мова,мова написання-чудова. Я вболіваю за Корній.І на поличці не розпочата історія про мавку.Знову повірю, що не розчаруюсь. Хотілось…

На початку літа, я потрапила до величного міста Львова. Минуло 11 років з нашої останньої зустрічі. Цьогорічна зустріч була надто короткою, лише два дні. Та вона була казковою. Ця невеличка подорож розбудила у мені бажання заглибитсь у мою рідну українську культуру, а перед усім, у її душу, літературу. Та я не почала перечитутвати відомі зі шкільніх років романи, а обрала сучасну, адекватну українську літературу. Десь приблизно років 10 назад, торгівельна марка Корона започаткувала конкурс молодих або маловідомих літературних українських талантів "Коронація слова". З того часу, нам була предствалена велика кількість українських діячів літератури. Та якось повелось, я не дуже цікавилась результатами цього конркурсу раніше. Це літо подарувало мені зустріч із чудовим українським…

Дуже затишна, осіння книга, яку об'єднують такі елементи:

1) місце дії оповідань - Львів (в деяких - сучасний, в деяких - 19, 20 століття)

2) шоколад - герої можуть вживати це слово, це може бути як прикмета героя, або ж оповідання може бути побудоване взагалі на шоколадному елементі

3) кам'яниці - місце дії оповідань: старі або ж сучасні кам' яниці Львова, також у оповіданнях це слово зустрічається

Це 10 теплих і загадкових оповідань від сучасних 10 українських авторок. Чесно, я в захваті. Це та книга, яку можна читати осінніми вечорами під пледом; та книга, яка дарує позитив, посмішку, приємні емоції, хороший настрій. Оповідання наповнені містичним ореолом: в дусі легенд, привидів, духів, історичних таємниць. Навіть шрифт книги не чорний простий, а темно-синій, все зроблено по-особливому.…

Вкотре переконуюсь, що не варто довіряти чужим відгукам про книгу і скласти своє власне враження. Дара Корній стала для мене автором, книги якої купляються без винятку. Хоча саме на цю книгу я знайшла багато негативних відгуків. Історія про мертвих дітей, які всеодно потребують допомоги розказана від кількох осіб. Можна роздивитися одну і ту ж ситуацію з різних точок зору. А ще мене дуже вразила ГГ. Кришануте янголятко, у якого просто талант вплутуватись у халепи на кожному кроці. Саме ця дівчина є доказом того, що зовнішність оманлива і може приховувати надзвичайну силу всередині маленької і непоказної дівчинки. Мене всю книгу не полишала думка, що всі біди йдуть зовсім не від потойбічних сил, а від людей - жорстоких та мстивих, настільки, щоб скалічити не лише душі давно померлих…

А які крила майорять у Вас за спиною? ....Білі ? Чорні? Сірі? чи можливо всіх кольорів веселки ? А якого образу набуває Ваша душа ? .... На усі ці запитання мене надихнула унікальна в своєму роді книга...#Крила_кольору_хмар від авторів #Дари_Корній та #тали_Владмирової це не просто книга...це мандрівка всесвітом, занурення у гибини власного я, пошук відповідей...Настільки просто тут описані усі життєві істини..носкільки важко самому собі у них зізнатись, адже усі ми боїмося заглянути у люстерко і побачити там власну душу без прикрас..такою, якою вона є...такою, якою її зробили наші вчинки...Авторки спонукають задуматись над важливим запитанням - хіба народження визначає хто ти є ? і дають відповідь - Ні, це визначаєш лише ти та твої вчинки. Однозначно раджу книгу поціновувачам…

Можливі спойлери! Друга книга дуету двох авторок, що потрапила мені до рук (перша - "Зозулята зими"). І вона набагато більше мені сподобалась. Крім сюжету книги, який десь у другій чверті почав "провисати", мене зачепили дві речі: міце дії - Львів та час дії - осінь, що зрезонувало з часом, коли я четала цю книгу, додало свого роду 3D-ефекту. Щодо самого сюжету, то він доволі банальний - молода дівчина Адка, що вчиться на психолога (самого навчального закладу чи хоч процесу навчання в книзі немає) і підробляє офіціанткою в закладі "Темний янгол" виявляє, що вона також янгол. Щоправда, як потім з’ясовується, сірий. Частина знайомства з головною героїнею, описи її відносинз бабусею Ядвігою були доволі цікавими. Коли ж починаються "розборки" між сірими і темними, бажання читати, запал,…

Книга мені по-справжньому не сподобалась. Для мене взалі видалися дивні події у цій книзі. Можливо вона просто не для мене. Я не можу нею захоплюватися, хоча це своєрідна українська містика. Після прочитаного мало що залишилося у пам'яті. Читаючи, інколи дивувалася, що саме відбувається у творі. Можливо, для когось вона стане сенсацією, але на мене справила не найкраще враження.

Пишу отзыв по горячим следам, ибо тянуть до остывания чувств нечего. Их просто нет. И дело вовсе не в том, что я не прониклась сочувствием к душам мертвых детей, сироткам или к любому из действующих лиц данного произведения. Просто было... никак. Атмосфера никакая и герои никакие, абсолютно безликие, однообразные персонажи, и даже попытка передать их характер через уйму просторечных выражений и якобы "особенность" каждого, мне кажется, не удалась, если с треском не провалилась. Привязка к зиме для меня тоже не совсем понятна, потому что с таким же успехом можно было описать любое время года и приурочить к нему "зозулят". Единственное, чего хотелось во время чтения, так это пойти на рынок и купить там пирожок, но сейчас практически начало лета и есть пирожки с рынка стало намного…

совсем не жалею о прочитаном) Конец был захватывающим. В начале было скучновато, а потоммм Единственный минус- я хотела их с Антономмм, он мне нравился. Но Виктор тоже ничего