4

Кожна книга Дари Корній - то своєрідна знахідка і "Зозулята зими" - не виключення, бо жодної україномовної письменниці я не читала з таким захопленям. Отже, ця книга не те що просто не гірша за всі попередні, вона докорінно інша! Інколи мені було її тяжко читати, бо здавалось, що між частинами(особливо напочатку) зовсім не має зв'язку, але це не так. У книзі багато сюжетних ліній, що тісно пов'язані між собою. На цю книгу мені знадобилося трохи більше часу, ніж на усі інші, але вона безперечно заслуговую на увагу. Мені взагалі здається, що свівавторство, дуже вдалий крок у творчості Дари Корній. Книга надзвичайна. Сучасна магія, реальна, жива, буденна, чи може просто дійсніть на межі з маренням хворої уяви? Вирішувати читачеві. Цікавий сюжет. Є в ньому щось нове, невимушене, наче сілька легенда чи оповіданнячко, яке поночі один одному переказують та жахаються, щоб у темному кутку не привиділось, хоч книга, я наголошую, містично не страшна, є в ній щось інше і я вважаю, це інше - сумління. Адже хто сказав, що маленька дитина, то янголятко? В цій книзі невинність крокує поряд із жорстокістю, а дитячі посмішки і малюнки на снігу змушуть дорослих замислитись про своє життя і може врешті щось змінити. І звичайно в цій книгзі є янгол(чи може декілька), бо в кожної людини має буди янгол... Захоплююча історія.
Єдиним невдалим вчинком письменниць я ввважаю фінал. Мені здається, що в такій книзі він потрібен бути більш буденним.