Балада про співочих пташок і змій

Если в трилогии Голодных игр была бесконечная магия, множестно скрытых смыслов и такой экшн, что захватывало дух, то тут при всей авторской старательности эту магию воссоздать и углубить не вышло. У меня, столько сладких часов пооаедших во вселенной ГИ, сложилось ощущение нехватки главного. Как будто ходишь по тем же декорациям, а жизни-то и нет. Что Корио, что Люси Грей - какие-то картоннве. Нет, все каконы жанра соблюдены: главному герою столько же, сколько целевой аудитории, то есть 17-18, разговоры о добре и зле, войне и мире, свободе и контроле более чем присутствуют, они даже навязчивы. Мотивы поступков героя тоже вроде как обоснованны. Но только "вроде как". Если Китнисс и Пит были живые, то тут так и хочется воскликнуть "не верю'.. Всю книгу не отпускает ощущение вторичности. Что…

На любителя книжка, кто любит Голодные Игры, тот будет в восторге, по мне так обычная история обычного мальчика

«Сноу» — це сніг, а він завжди зверху!

Ось такий сімейний девіз сім’ї Сноу, раніше багатої та могутньої. Та то вже в минулому. Зараз все, що залишилося з тих статків — це квартира в центрі Панему та родинна гордість. Та й від самої сім’ї лишилися тільки Коріолан, його кузина Тигріс і їхня старенька бабусенція, яка трішечки несповна розуму.

Довго налаштовувалася на книгу, бо не дуже охоче читаю про героїв, про яких відомо, що з ними стане далі. Але побоювання були марними. З цікавістю спостерігала становлення та трансформацію Коріолана в майбутнього президента Панему. Ще можна прослідкувати якими були Голодні ігри в минулому і хто приклав руку до їх майбутніх змін.

Це вже 10 Голодні ігри після перемоги. 16-літній Коріолан та його однокласники стають першими менторами трибутів з дистриктів.…