Цитаты из книги Фортеця для серця — стр. 5

Name: Фортеця для серця
Rating: 4.3 (103 reviews)
Author: Олена Печорна
ISBN: 9789661481250

Всего 62

Romashka28

11 июля 2015 г., 16:15

Пожаловаться

Знаєш, це ніби навколо квіти, квіти, квіти, а одна - із сяйвом усередині. І вже ніби й не квітка, а ліхтар, тільки живий.

Romashka28

10 июля 2015 г., 15:15

Пожаловаться

Друзі з'являються в нашому житті по-різному, але коли це трапляється в критичний момент, можете не сумніватися, шо то справжній подарунок долі.

Romashka28

9 июля 2015 г., 18:08

Пожаловаться

Бо лише мамина усмішка свідчить про дитяче щастя.

anna_petrovska

16 июня 2015 г., 20:30

Пожаловаться

Доля... Отак просто. Чотири літери - і жодного сенсу вибратися з прірви. Падай, злітай угору - усе присуджено ще задовго перед тим, як людина народиться.

dolli_k

28 декабря 2015 г., 15:47

Пожаловаться

Над хатами перекинула відро ніч і хлюпнула з нього темрявою, проте мало не в кожному вікні ще довго світилося. Жінки смажили, пекли й варили, приправляючи страви гірким зітханням, чоловіки ладналися копати свіжу могилу й нишком чухали потилицю: ну хіба не клята ота любов звела хлопця зі світу? На самому окрайчику вулиці,…

Развернуть

dolli_k

28 декабря 2015 г., 09:39

Пожаловаться

Якщо красти щастя, воно гірчить, але від того стає ще солодшим. Парадокс. Але таким було Лесине кохання. Гірко-солодке воно було і в нього. Десятки "але" та інших заборон, проте жодна їх не спинила.

dolli_k

28 декабря 2015 г., 09:34

Пожаловаться

Сонце вони зустріли вдвох, кипили ранкової кави й пішли на дах, щоб дивитися, як воно плаває в хмарах. Леся задрімала, схиливши голову на його плече., а він сидів нерухомо й слухав її дихання. Просто. Як отут, коло неба, просто й легко. Серед людей інакше. Певно, жодна жива істота не ускладнює свого життя так, як людина.

Romashka28

14 июля 2015 г., 10:05

Пожаловаться

Спасибі Тобі за Тебе.

anna_petrovska

16 июня 2015 г., 20:29

Пожаловаться

Очевидно, це закон. Щось закінчується, а щось розпочинається. Хтось уже однією ногою стоїть на фініші, а хтось невпевнено тулить до серця крихітний пагонець власної мрії. Життя іде. Воно не вміє стояти. Рух - це і є життя. Без тебе чи з тобою...

anna187

10 апреля 2018 г., 09:46

Пожаловаться

Стіни живі, бо ростуть довкола нас, а ми того навіть не помічаємо. Люди не бачать стін упритул, і лише серця відчувають незриму присутність в'язниці. Відчувають до часу, доки ще здатні відчути.