Клавка

Загалом непогано показано реалії повоєнного  літпроцесу, але якщо говорити щодо художньої складової  то є чимало моментів коли просто не віриш головній героїні. Більше того, здавалося б книга про реалії післявоєнного літературного процесу, але найсильнішим моментом тексту  для мене була сцена взагалі не пов’язана з літературою чи літпроцесом.

Неймовірно! Чудово, класно, захопливо. Я могла б іще довго підбирати схвальні епітети, але простіше сказати, що давно я не читала чогось такого, що мене б настільки закохало в себе. Ця історія -- просто чудо.

Я вже багато разів говорила, що мені дуже подобаються сучасні книги, у яких події відбуваються за часів СРСР. Навіть не знаю, чому мене настільки приваблює цей період. Певно, через те, що він такий неоднозначний і найбільш наближений за часом до нашого сучасного життя. Ця історія не стала винятком.

Головна героїня -- дівчина Клавка -- донька розстріляних "ворогів народу". Вона живе в комуналці зі старою вчителькою музики та фронтовиком-інвалідом. Долі її сусідів склалися не дуже гарно, але дівчина чим може намагається допомогти їм -- купує пиріжки, розмовляє, заспокоює. Це й підкупає…

Марина Гримич "Клавка" я з задоволенням прочитала книгу. Мені завжди було важко читати украінську художню літературу, це як якійсь парадокс нормативні документи, статті легко, а книжки важко. "Клавка" написана легкою доступною мовою, книга на довго не відпускала мене, хотілось читати і читати. І як не дивно за 4 дні я іі прочитала.

Источник

Через історію молодої дівчини Клавки авторка розказує про те, як жив повоєнний Київ, а також, яким було життя всередині Спілки письменників України в той час. Через Клавку проходять всі чутки та новини, вона дізнається їх найпершою чи то випадково, чи то навмисне. А далі бореться із собою, бо, щоразу, коли сусіди та товариші розпитують її, що там нового, не знає, як поводитися. Чи розказувати все, а чи ні.

Книга особливо буде цікава тим, хто цікавиться історією української літератури. Адже тут згадуються такі видатні постаті як, наприклад, Дмитро Малишко, Максим Рильський, Іван Світличний. Всі вони намагаються "тримати обличчя" перед радянською владою та писати так, аби це відповідало партійній лінії. Та насправді ж душа до цієї партійної лінії лежить не у всіх.

Звісно, не оминула цей…

Ласкаво просимо до повоєнного Києва!

Я знову повернулась у своє звичне середовище! Бодай на одну книжку. Аж захотілось взяти до рук підручник з історії української літератури першої половини ХХ сторіччя, згадати все, як там було. «Клавка» повертає у минуле, переді мною знову постали видатні метри післявоєнної української літератури – Рильський, Яновський, Малишко, Сосюра та інші. Я поспілкувалась з ними, сходила на Пленум 1947 року, відпочила з письменниками на ірпінських дачах, проводила вечори в РОЛІТі в компанії інтелігентів та просто своїх людей.

Книжка, яка дозволить вам побачити Спілку письменників із середини. Ви станете не тільки ближчими до самих авторів, а й зрозумієте, чим вони жили, як розважались, про що писали, чому критикували один одного. Опинитесь у вирі пліток та…

Неоднозначні враження. З однієї сторони, ми маємо змогу побачити Київ 47-го, згадати письменників, чиї імена невблаганно йдуть в небуття, дійти до такої простої думки, що і в ті часи письменники були насамперед людьми. А з іншої сторони, це закінчення... Хотілось іншого епілогу. Читається напрочуд легко і швидко, смачна українська мова.

Книга викликала суперечливі враження. Дуже помітно, що авторці хотілося написати роман про спілку письменників, РОЛІТ, про Пленум 1947 року і відтворити ту атмосферу. Намалювати трагедію письменницького середовища, яке змушено було наступати на горло своїй пісні і підлаштовуватися під вимоги партійного керівництва. Але роман вийшов скоріше жіночим, з тою вигаданою легковажною і неглибокою Клавкою і її заліцяльниками. Це мимоволі знизило накал пристрастей, які вирували у письменницікій спільноті, до рівня Євбаза і пересічних розмов. Можливо, це був авторський задум: показати побутову сторону життя відомих письменників. Тоді остання сцена з "самоварами" (безрукими і безногими жертвами війни, яких закидують у вагони, наче дрова), цікава і емоційна, не в'яжеться з мелодраматичним поверхневим…

Збиралися читати цю книжку в кк, але справа до неї так і не дійшла, а я вирішила прочитати, бо це гаряча новинка цьогорічного арсеналу, яка розліталася як гарячі пиріжки. Я роздумувала, чи купити на папері, чи взяти в когось почитати, потім знайшла її на гуглбукс, так що раджу, вона там ще й суттєво дешевше, ніж в паперовому вигляді.

Клавка - це молода дівчина, їй 26, вона секретарка в Спілці письменників у Києві. Дія відбувається в 1947 році, в повоєнному Києві. Багато будинків поруйновані, місто оговтується після війни, руйнувань, панування німців і визволення радянськими військами. Багато чоловіків не повернулися з війни, а ті, що вижили, часто мають посттравматичні розлади, і жінки ставляться до можливих істерик чи неадекватної поведінки з розумінням. Тобто чоловіки - на вагу золота.…