Дерево, що росте в мені

Історія про невипадкові випадковості, про те, як кохання може відроджувати до життя й знищувати. Власне, все чи майже все тримається у романі саме на любові - до батька-матері, свого села, гарного у житті - й коханні - більше зрадливому, яке, проте, від того не менше впливає на всеньке життя. Авторка розповідає про різні життєві долі, як ото переповідають історії про минуле добрих знайомих: емоційно, реалістично, не приховуючи свого осуду чи схвалення. Тому й герої такі живі, і, хоч пані Жанна стверджує, що реальними є лише назвиська, а не характери, здається, що десь такі люди й справді мешкають. Мене особисто вразила думка, що в кожного з нас є людина, яка тримає на цьому світі, - оте саме дерево. І я точно знаю, хто це для мене і для кого таке дерево я сама. Книга, як на мене, буде до…

Життя ж бо на сподівання людські не зважає, воно своїми шляхами веде: часто - кривими та вибоїстими, рідко - рівними, мощеними.

А в цій книзі так узагалі ні в кого не було рівного шляху. Усі були загубленими, змученими, певним чином знеціненими життям. Їх обминули пестощі долі. Хоча деякі з них вважають, що це не так.

У книзі багато різних персонажів і різних доль. Переплетення протилежних поглядів на світ та життя. А скільки ж нещастя в цій невеликій історії!

Згадати хоча б родину Мальованих. Прізвище не обманює — дівчата тут неймовірні кралі. І впевнені, що будуть щасливими, "бо кому ж іще, як не їм, купатися в сонячних променях життя". Та забула доля обдарувати їх щирою душею. А чи можуть мати щастя бездушні?

А от історія сліпого Ярослава зворушила мене до глибини душі. Така щира…

Книга ця розповiдає про мешканців поліського села, їхні поневіряння, про щирих і ницих, про те, що добро перемагає зло, про те, що не можна зраджувати себе. Дерево, що росте в кожному, – це сутність людини, те, що є в неї найціннішого, з чого вона складається, що на неї впливає: любов до батьківщини, до родичів, повага і приязне ставлення до того, що ії оточує. Для тих, хто не читав цiєї книги, в мене є двi новини. Почну з гарної. Автор любить своє село, сільський побут, мешканців цих місцин, що дали їй натхнення написати роман, це відчувається. Мова досить непогана, але не скрізь. На цьому плюси закінчуються. Тепер про негативне. Напевно, автор намагалася написати сентиментальний роман, але вийшла погана мелодрама. В центрі оповіду маленька родина, мати, батько та донька, яких в селі…

Цікава історія про життя. Кожен з героїв має свою особисту трагедію, кожен її переживає по-своєму: Ярина - звичайна сільська, проста жіночка. Вона пережила багато втрат та зради. Ще й доля "нагородила" її пожиттєвим каліцтвом. Після втрати коханого вона більш за все піклується про донечку Чеславу. Ярослава, чоловіка Ярини, також спіткала страшна доля - за нього постійно судились батьки, в хлопчика було напрочуд тяжке дитинство. А потім сліпота, втрата батька, брата. І смерть він прийняв важку. Сава - спочатку втрачає одну кохану, а потім мовчки вислуховує перипетії сімейного життя від іншої дівчини. Чеська - в цієї дівчини загинув наречений і вона тепер хоче вкоротити собі віку. Як життя без коханого? Але Сава рятує Чеславу. Потім дівчина вийде заміж за іншого. На жаль, її шлюб не буде…

півроку книга пролежала на полиці, чекаючи свого часу і от дійшли руки і голова, щоб прочитати. одразу скажу, дивна книга, дивні люди.не по хорошому дивні і не по поганому. просто дивні для мене. напрочуд спокійно і затишно книга вростала, неначе дерево корінням. як колискова від неньки йшла ця заспокійлива історія до серця. і любов нерозділена там була, і жорстокості і злих язиків багато було там, але віяло від всіх тих слів надією і затишком... поки не приперлася Відьма і не розказала "правду"...отут все і порухло. всю чарівність книги як рукою змило. мене наче прибаюкували. а потім ляпася дали, шоб не розслаблялася.. я, як городська жителька, читаючи сей роман, з повагою та прикритою іронією ставилася до забобонів сільських штибу: "а що люди скажуть?", але коли в дію пішли напої…

Шануй, Чесько, землю, з якої ти вийшла, яка першим подихом тебе благословила, бо з нею матимеш найбільший зв`язок. Нічого ріднішого й ближчого вже не буде в тебе в житті. Твоя земля ніколи тебе не зрадить. І ти їй вірна будь. Як берегтимеш її в серці і помислах, то ніде не почуватимешся покинутою. А для кожною людини головне - бути потрібною...Рідна сторона завжди чекатиме.

Напрочуд добра і правильна книга. Місцями здавалося, що навіть занадто. Але то виключно наша, не автора, біда, що ми в своєму відчайдушному цинізмі розучилися сприймати насправді гарні та щирі речі.

Важко сказати, про кого саме ця книга. Про Саву, який двічі врятував дівчину, схожу на русалку з білявим волоссям, від самогубства? Про ніжну дівчину Чеславу, яка попри сльози і розчарування намагається відшукати…