Сто тисяч. Безталанна. Бурлака (сборник)

Рецензувати даний твір мені видається нелегкою справою, проте, як кажуть, вовків боятися – до лісу не ходити. Що ж, «Сто тисяч» -- це такий собі памфлет, присвячений, у першу чергу, тим, хто намагається ловити рибку в каламутній воді, але сам у ній і тоне.

Із глубоким співчеттям тут автор висміює жадібність, жагу до наживи і, безумовно, нечесність. Тим не менш, поряд із комічним у п’єсі стоїть трагічне, разом із смішним стається щось, що викликає сльози. Важко навіть думати, що тоді суспільство продовжувало справу морального розкладу, чому і присвячена ця уїдлива творчість Карпенко-Карого.

У світі письменника гроші стали дорожчими за все. Але чому ця трагікомедія не втрачає своєї актуальності і зараз? Бо, хоча б, жахає не тим, що таке було, а тим, що таке продовжується.

Але важко не…

Браво Ивану Карповичу за такую ​​чудесную книгу (пьесу)!!! Я просто в восторге !.. Как всегда украинский колорит, нераздельное любви и трагизм - все это в одной книге. Сначала пьеса показалась неинтересной и однотипной, но по мере продвижения сюжета все менялось. И уже в финале это была настоящая фантастика , читая его я переполнился эмоциями, не знаю почему то так разволновался что было даже трудно читать. Рассказ вращается вокруг трех главных героев книги и образует, как бы, любовный треугольник, в котором главный герой Игнат не может выбрать с кем провести ему всю свою жизнь. Ради мести Варьке , прошлой любви Игната , к которой еще не угасла его любовь , он женится на , влюбленной в него, Софии. Хотя он сначала также влюбляется в нее, но через несколько месяцев эта любовь згасает и…

Укрліт все ще в своєму репертуарі. От знаєте, є комедія положень, а тут - трагедія. Все через дурість власну, підкріплену соціальними умовами (а як же, куди ж без них в укрліт) і жахливим характером одного з персонажів. В підсумку маємо одну сварливу бабу, одну нещасну горду дівчину, одного нещасного затюканого з усіх боків молодого чоловіка, другу нещасну закохану дівчину і, нарешті... не буду спойлерити. Про такі випадки кажуть: так сталося. І незрозуміло, хто ж винен у цьому? Перша назва твору, до речі, і ставить саме це питання: "Хто винен?" Немає тут жодного персонажа, який би викликав симпатію. Варка - хоч і ніби здатна до якогось протесту, але дурна, пліткам вірить, а коханому - ні. Софія - ну, так, любляча, працьовита, ласкава, але... мабуть, мені просто не до вподоби такі…