Графиня

Після тієї фальші, вкладеної в ціле життя. тільки й лишається, що божевілля чи гра в божевілля.

От давала собі слово не читати більше його книг. Після останнього кошмарного твору – зрозуміла, що вже нічого толкового не буде… А проте – не втрималася і таки потягнулися руки до Графині.

Роман з розгалуженням містики і відлунням кохання. Події розгортаються в містечку Густий Луг. Там вчитель малювання Платон вирішує на відпочинок до Криму. Де знайомиться з Інгою.

Він заядлий самітник (бо маючи стосунки з жінками не запропонував заміжня жодній). І ще – в нього є таки дрібка талану – бо його учениця Люба – справжня, визнана художниця.

А ще, в їхнього рідного містечка є історія – коли починають гинути собаки. Вона перегукується з дивними подіями минулого.

Перше враження – титулка приємна.…

Тайны прошлого, загадки настоящего, роковые женщины, влюблённые в них мужчины, век восемнадцатый и век двадцатый - Владимир Лис смело смешивает в одном романе временные пласты и жанры. Результат завораживает и крепко держит в своих лапах. Вроде бы и детективом роман не назовёшь, но интрига мощнейшая. Когда книга не отпускает и в перерывах между чтениями, когда вспоминаешь какой-то эпизод во время совещания - это дорогого стоит.

Сюжет настолько причудливый, что пересказывать его бесполезно - придётся упоминать столько деталей, что проще уж сразу взяться за книгу. Слишком много странных событий обрушивается на обитателей обычного местечка на Волыни и местного учителя рисования, провинциального художника Платона Васильевича. Первые напуганы убийством собак, напоминающим страшные события 1762…

Навіть не знаю, до якого жарну я б віднесла цю книгу. В ній стільки всього!!! Але не думайте, що вона від цього гірші. Ні. Це зовсім не так. Здається, що спочатку автор вирішив розповісти нам історі життя вчителя малювання з провінційного містечка. Він відкриває таємнці його попередніх стосунків. Розкиває через жіночі образи самого Платона. Стає зрозуміло, яким він був, коли зустрічався с Любою, чи з господинею, у якої спочатку винаймам, а потім і купив половину будинку. Та потім, під час грози, коли Платон відпочивав на морі, перед ним промайнув жіночий образ. І з того моменту книга, втім, як і життя головного героя, кардинально змінилась. З цього моменту це вже не роман про любов, це вже детектив і психологічний трилер. В містечку, де живе Платон, гинуть собаки. І, як виявилось,…

У маленьких містечках завжди відбуваються дивні речі. От і Густий Луг не став винятком. Чого лише немає в його історії - і граф-пірат, і управляючий-злодій, і фатальна графиня, і маньяки, що полюють на собак, та й то не просто, а раз на двісті з ґаком років. Сьогодення теж не відстає, у місті живуть художники, пророки і божевільні. Та й час тут тече зовсім не так, як довкола - він накладається слоями, наче пиріг з капустою, а іноді не витримає і лусне, оттоді події різних столітть і перемішуються. Якщо Ви полюбляєте містичні загадки чи й просто хочете почути свіжих пліток з волинщини, обов'язково читайте!

!!! Спойлери!!! Справжній психологічний роман з неочікуваним фіналом! Майстерно прописані образи, чудово відтворена атмосфера легкої містики чи то таємничості, загравання автора з історією – все це так «смачно» відтворено в романі, що дуже важко відірватись від книги. Наче й не детектив, а все одно мусиш відгадувати та шукати правду, це захоплює, це не відпускає. Реальність тісно переплетена з вигадкою, складно їх розділити. Як і важко визначити головного героя. Їх декілька.

Дія роману «Графиня» Володимира Лиса відбувається у кількох часових вимірах, несподівано для себе, читач переноситься з 1998 року у 1762-й. Іноді від таких часових «піруетів» виникає розгубленість, неможливість зрозуміти куди саме і для чого перекидає нас автор. Проте, якщо дочитати книгу до кінця, розплутавши клубок…

Коли на книжку (роман) написано n-кількість відгуків-рецензій, то написати ще одного зовсім не лячно. Коли пишеш відгук на книгу яка так собі, не так лячно. А написати першою відгук та ще й на твір одного з улюблених авторів... Твори цього автора завжди неоднозначні, завжди приховують маленькі та великі таємниці. І ніколи не знаєш як же цього разу закінчиться оповідь. Так і в Графині, декілька героїв, життя яких переплелося. І на початку та й всередині книги всі мої припущення щодо фіналу були марними. Таких заковик і поворотів сюжету не очікувала зовсім. Головним героєм роману з одного боку є – графиня – Венцеслава, яка жила в 18 сторіччі, була родом з кріпаків, але досягла успіху у чоловічої статі, чи то своєю вродою, чи містичними силами які їй приписували. Мала трьох чоловіків.…

Прочитавши попередні книги Володимира на одному диханні, я очікувала від цієї чогось більшого. Але нажать. Мене не зацікавила історія, здалося все запутаним та наіграним.