Почуємо славу, козацькую славу! (сборник)

Я читала цю повість ще в 2010 році, мені було 12 років, я була семикласницею і поклала цій книзі 3 з 5, вона мені дуже не сподобалася.

Тепер мені 24 роки, я перечитала вдруге, і моя думка змінилася: здається, я тоді не зрозуміла твір, для мене була нудною мова, якою писав Франко, і батальні сцени у 12 років — не моє. Я навіть призабула про що твір.

Через 12 років змінилася я, моє сприйняття. Мова: жива, проста, якою і говорили люди того часу, а це 1241 рік, захід України, цю мову я розумію. До того ж батальні сцени вдалися Франкові особливо добре: вони ефектні, лаконічні, трохи драматичні (особливо кінцівка), їх поглинаєш швидко. Та й саму повість я прочитала за 1 день.

Головних героїв у нас четверо: Захар Беркут – місцевий мудрець-знахар, який завжди знає що робити; Максим Беркут – син…

Новела Миколи Хвильового входить до переліку книжок, які входять до шкільної програми і є в програмі ЗНО. В школі ніколи не любила українську літературу через важкість сприйняття сенсу творів українських письменників і через декілька років я досі притримуюсь тієї думки, що більшість українських творів краще читати в більш дорослішому віці і з морально-стійкою психікою. Сенс новели у кожний період свого зростання можна трактувати по різному в силу свого життєвого досвіду та цінностей. У мирний час я засудила б однозначно головного героя за його вчинок. Вбити свою матір через розходження політичних поглядів, який нонсенс! Однак, в умовах війни, коли в 21 сторіччі ти спостерігаєш як руйнуються сім’ї через розходження у політичних поглядах, коли той, з ким ти щасливо проводила дитинство,…

Эта новелла идет по школьной программе ,которая мне совсем не нравится. Также она есть в ЗНО ,поэтому я прочитала ее .

Сюжет .История повествует о событиях революции ,чекистах  .На мой взгляд, это скорее рассказ, чем новелла ,потому что ,конец - предсказуемый .

Герои .Это театр одного актера .Главный герой не вызвал никаких эмоций. Второстепенные герои даже не картонки ,а просто декорации .

Язык .Написано легко ,но я не люблю повествование в настоящем времени и от первого лица .

Мне понравилась главная дилема - что выбрать мать или верность родине? Очень интересная тема ,но автор не смог ее как следует раскрыть .

Кому рекомендую прочитать .Украинским одиннадцатикла́ссникам, которые будут сдавать ЗНО.

Кому не рекомендую прочитать .Всем остальным.

Роман з багатьма смислами - політичним, соціальним, романтичним, патріотичним, визвольним. Для мене все ж було більше політичних мотивів.

Іван Франко істинно великий писменник, який, здавалось би, просто мовою так зописав життя карпатського українського селища. І зописав як справжню маленьку демократичну країну, де існує справжня влада народу, де суспільство очолює людина, яка любить людей, яка душою боліє за своє село, і не має з того ніякого зиску. Він вміє влаштувати своє життя сам, і не зацікавлений в привілеях можновладця. А своїми односельцями не керує, а дає їм поради, напуття. Це аж ніяк не накази, а досвід, чесне життя, чиста душа, які генерують ідеї, що йдуть на користь не тільки одному селу, а й сусідам. Захар Беркут - яскравий образ українського патріота, мудреця, який дуже…

"Захар Беркут" - очередной классический украинский роман про борьбу народа с завоевателями. При этом в нем также присутствует тема классовой борьбы, предательства, необходимости сплотиться перед лицом общего врага, вечная проблема отцов и детей. В романе находиться место и для любовной истории, которая не была бы такой примечательной, если бы ее участники не находились, по воле случая, по разные стороны баррикад.

Далеко не худший представитель жанра, выгодно выигрывающий за счет ярких персонажей и прекрасного слога автора, позволяющего увидеть все как наяву.

На днях посмотрела новую экранизацию "Захар Беркут". И я мысленно вернулась в школьные годы, когда это одноименное произведение украинского поэта и писателя Ивана Франко читали в школе.

Многие жители бывшего Советского Союза если и не читали, то наверняка слышали об этом произведении. Тематика этой повести была популярна во времена Советского Союза, так как там шла речь не только о борьбе с иноземными завоевателями, но так же отражена внутренняя, так сказать классовая борьба, свободных общинников с боярами, которые представляли власть князя "на местах". Но не смотря на всю "классовость" и потриотичность, там есть то, что всегда интересно в любые времена, при любой власти, и для всех поколений, а именно: - это любовь мужчины и женщины, а если быть точной, то парня и девушки; -…

Это произведение идёт по школьной программе, которая мне не очень нравится. Мне вообще кажется, что нет человека который любил хоть большую часть школьной программы. И если бы ее не было в ЗНО, я бы никогда не встретилась с этой новеллой. Я не очень люблю истории о военном времени и о чекистах и опять же дело в моем чувстве справедливости о котором в те годы, кажется никто не слышал. Мне совершенно не понравился главный герой. Радует только то, что его за все, что он сделал, хоть немного мучает совесть. Правда под конец я все же надеялась на то, что он одумается, что разум и чувство сострадания возьмёт вверх. Но нет же. Только задуматься, как тогда люди были ослеплены каким-то непонятным долгом перед родиной. Какая цена тогда была жизни человека, если превыше ее стояла идея государства.…

Люблю такого Франка! Звитяжні, сміливі герої, які боряться за свої ідеали. Тут є все: і нестримне кохання, й підступні противники, і воля до перемоги. Пам'ятаю, вперше прочитала "Захара Беркута" ще дитиною. Як мені тоді не сподобалося! А тепер за вуха не відірвати. Думаю, такі твори варто вивчати не раніше одинадцятого класу. Інакше діти просто не зрозуміють. Так як це трапилось з "Маленьким принцом", який сприймається, як казка. Побільше б таких творів. Чистих, незаплямованих облудними ідеями. Я за таку українську літературу.

Побачивши на полицях Книжкового клубу цю "новинку" я вирішив, що маю її прочитати, і, забігаючи наперед скажу, що я залишився задоволеним. Іван Якович майстерно зобразив відносини між простими волелюбними смердами й панами, що живуть лише для себе, а також умови життя на Червоній Русі, де люди жили поодинокими комунами на великій відстані одна від одної.

Сюжет твору мені дуже сподобався, і хоча він був якийсь казковий, усе одно було цікаво дізнатися, що вчинять кмітливі тухольці в тій чи іншій ситуації, адже проти них була нескінченна орда монголів. Також мені до вподоби мова твору, вона допомагає зануритися у події тих часів, відчути якусь давнину.

У підсумку хочу сказати, що, як на мене, твір є одним з найкращих в українській літературі, а тому — то must have.