Мелодія кави у тональності кардамону

Чувственно и эмоционально. Я скептичиски относилась к книге и заинтересовала она меня только из-за названия с кофе и местом действия - старый Львов. Но книга приятно удивила. Типично женская, но очень искренняя. Главная героиня еще совсем молодая девочка, а уже влюбляется во взрослого мужчину. И все кажется безнадежным, но он тоже обращает на нее внимание. А вот дальше события развиваются активно, иногда даже неожиданно. Эта книга о женщине, о ее внутреннем мире. Мы узнаем не только мысли Анны, но и других женщин. Анна противоречивая девушка, она капризна, то хочет сбежать, то безумно любит. Мы наблюдаем ее взросление, ее попытки быть самостоятельной и сильной. Но Анна не хочет быть сильной, не хочет принимать решения, хочет просто жить и быть счастливой. И это все происходит в 19 веке,…

Драматична історія забороненого кохання юної дівчини до набагато старшого за неї одруженого польського шляхтича, яка розгортається в атмосфері Львова XIX сторіччя!

Що це — мінлива пристрасть чи справжні почуття? Для неї — це перше кохання, для нього — мабуть, уже й останнє... Чи отримають закохані шанс змінити власну долю, залишитись разом і чи взагалі можливо побудувати щастя, балансуючи на краю прірви та порушуючи всі можливі заборони?..

Я - велика прихильниця романтичної літератури. Усі книги цього жанру, які я прочитала, можна вкласти стосом висотою з Пізанську вежу. На відміну від багатьох читачів та письменників, які вважають цей жанр легким, я добре знаю, скільки праці потребує ця позірна легкість. Мене важко чимось здивувати, але книзі "Мелодія кави в тональності кардамону" це…

У цієї книги «Мелодія кави у тональності кардамону» - надзвичайно приваблива назва. Пройти повздовж неї у книжковому магазині мені не дозволила власна інтуїція. Я прикипіла до неї поглядом, а коли взяла її до рук, то і одірвати її теж не в спромозі була. Таке рідко коли відбувається зі мною, однак, якщо вже щось запало до душі, то гріх просто взяти і відмовитись від такого покликання… Такими були мої перші враження та почуття. А згодом, перші переживання ще більше посилились від неймовірно затишних, помірних і в той же час загадкових подіях, які розгортались на сторінках щирого оповідання авторки, про заборонене кохання знатного шляхтича та простої дівчини, увінчаного внаслідок стати трагічним.

Історія Адама та Ганни – це цілий калейдоскоп різноманітних почуттів та випробувань, які…

Мелодійний жіночий роман, він як філіжанка кави солодкий з присмаком кардамону, залишає приємні відчуття та надію на нову зустріч з головною героїнею Анною (я прочитала на сторінці Наталії Гурницької у facebook що продовження роману виходить на при кінці 2016 року) Ця книжка про кохання, вона дуже жіноча, сентиментальна. Інколи мене Анна дуже дратувала, але я робила знижку в її поведінці на вік, взагалі то її було лише 16 років. З часом вона подорослішала, стала мудріше, а життєві негаразди теж зробили свое діло, вони загартували її душу і навчили приймати правильні рішення. Звісно Адам теж в середині книжки мені здався хитрим лисом, мати двох дружин йому подобалась, але життєва ситуація все розставила по своїх місцях. В їхньому житті було щастя, родинне, таке про яке мрії майже кожна…

Ніколи не дивіться лише на оцінку книги. Скажу одразу, що історія мені сподобалася, хоч я і оцінила її доволі низьким балом. І зараз поясню чому.

Не потрібно мати занадто великих очікувань, щоб потім не розчаровуватися. Я знаю це правило, але чомусь не можу навчитися дотримуватись його. А ще не потрібно читати анотації та коментарі на обкладинці, бо лише одна фраза ввела мене в оману:

Пронизлива історія забороненого кохання між донькою священика й одруженим польським шляхтичем нагадує "Тих, що співають у терні".

Так, щодо того, що це пронизлива історія кохання мені не збрехали. Але в мене з'явилися певні очікування. Я думала, що, наприклад, церква заважатиме цьому зв'язку або закохані не матимуть можливості бути разом. Але ні релігіозних, ані будь-яких інших більш-менш складних перешкод на…

Мне не понравилось на самом деле. история поверхностная и восе не такая вкусная как обещали рецензии. Единственный огромный плюс этой книги - она на украинском. Остальное... Я ожидала вторых "Сестер Ричинских", чтоб исторический фактаж. чтоб переживания соответсвующие эпохе, чтоб характеры... А получились такие себе плоскоходульные шляхтич с панночкой, которых закружили страсти просто по воле автора. Да и страсти... клише на клише Надеюсь, госпожа Гурницкая, продолжит писать и, надеюсь, лучше. Потому что украинской литературе сегмент современного развлекательного чтива не представлен. А его бы хотелось. и хотелось качественного

Вроде и написана книга хорошо, и язык был невероятно приятным и певучим, а все равно впечатление осталось не очень хорошее. Главная героиня меня просто раздражала, она была какой-то безвольной и неприятной... Впрочем и остальные персонажи этой истории положительными качествами не отличались. Но читалось легко, быстро и без напряжения, сюжет не интриговал, но и не топтался на месте. Действительно интересно было узнать, чем все это кончится. Никого особенно не жалко, все случилось так, как должно было.

Двоякое впечатление произвела на меня эта книга. Причем рассматривать её хочется не как целостное произведение одного автора, а как роман-монографию, которую писали как минимум два абсолютно разных человека. И если одно из этих воображаемых «Я» писательницы сумело мне сильно понравится, то второе умудрилось свести очарование текста «на нет».

Лично мне книга представляется как эдакая смесь классической истории о Джейн Эйр и бульварного романа какого-то современного писателя. С творением Бронте книгу связывают в первую очередь герои: молодая провинциальная девушка и волевой, довольно замкнутый герой «в самом расцвете сил», а так же их различие в возрасте и социальном положении. Всё это наводит на мысль о параллелях с известным романом. И на этом же параллели заканчиваются, так как ни…

Спочатку роман нагадував каву з цукром – ніби й відчуваєш гіркий присмак ароматного напою, проте цукор все одно робить її до біса солодкою та приторною. Здавалось, що таке кохання взагалі неможливе. Навіть не через різницю у віці (бо, як то кажуть, “любви все возрасты покорны”), а через те, яким це кохання було для ще ще зовсім юної Анни. Вона ніби жила у своїму світі, де завжди Адам її обіймає, цілує в западину між шиєю та плечем, а в неї від тих почуттів паморочиться голова. Проте з кожною сторінкою межі між реальністю та книгою ставали все більш невидимими, порівняння – все більш безглуздими, а історія – все більш захоплюючою. Події, що відбувались, залишали по собі щем на серці і надію на краще, яка час від часу з крахом розбивалась, ніби чашка з кавою, обпікаючи окропом. Роман…

Перед Вами типовий жіночий сентиментальний та романтичний роман. Не варто обманюватись і чекати чогось більшого. Тут нема історичного тла, надзвичайного психологізму чи сюжетних ліній, окрім любовної. Може любителі жанру і розгледять цікаві нюанси, та мене ця історія не зачепила. Чогось було забагато, чогось замало, не вийшло золотої середини. Автор навмисне від початку ставить героїв у обставини, настільки здавалося б непереборні, що вони виглядають штучними. Та найголовніше дуже багато було обіцяно, що виявилось мильною бульбашкою. От мав бути Львів у всій своїй красі, а гг здебільшого грає у хованки, а не знайомиться з ним. Та і звичайного життя позаминулого століття, його ритму, тут забракло, при тому що спроби відтворити те, поміж переживань, явно були. А голос Епохи заглушила…