Катерина Калитко5.0 Портрет української жінки частіше визначає те, про що вона мовчить, ніж те, про що говорить. Та без досвіду цього мовчання не було би голосу, що звучить у цій збірці. Голосу, що обстоює право щиро мовити про гостре горе, поколіннєві травми, стереотипи та архетипи, корені в пекучому ґрунті, відвагу любові й розчарування порожнечею поза масками. Не ззираючись на закиди в надмірній відвертості чи колючості, в надриві й темноті. Бо тільки так і залишаються собою &ndas
0.0 Українська література XIX століття була значно дивнішою і різноманітнішою, ніж можна подумати, переглядаючи шкільні, та й університетські програми. В антології Михайла Назаренка зібрано півтори сотні текстів —переважно маловідомих або й зовсім не відомих сучасному читачеві (деякі не передруковувались уже півтора століття!). Не обов’язково «найбільш значущі» чи «найбільш впливові» твори — але цікаві сьогодні. Від «Піс
Премии в номинации "Литературоведение и искусствоведение" присуждена за цикл статей "Переосмысливая Павла Тычину – переосмысливая украинский модернизм".
Тамара Горіха Зерня4.6 Ця книга про любов. У ній немає жодного слова на "лю...", але вона про любов. Про магію, не лубочну, розтиражовану з екранів телевізора, а справжню, від роду і кореня, коли пірнаєш з головою у Прадавній Океан і виринаєш звідти з рибиною в зубах. І ще про відвагу. Про безумовну відвагу знайти своє, впізнати його, впертися руками і ногами і нікому не віддати. Свій дім, свою батьківщину, своє серце, своє право ходити з високо піднятою головою.
Події роману розгортаються навесні-влітку чотирнадцятого року у Донецьку. Донбас - це точка обнуління, місце сили, де прозвучали найважливіші запитання. І тільки там заховані потрібні відповіді. Та де все починалося, там все і завершиться, коли історія пройде чергове коло, і вічний змій Уроборос знову вкусить себе за хвіст. Саме тут героїня втратила родину, дім, роботу, ілюзії - і саме тут зібрала уламки життя заново, віднайшла новий смисл і нову опору.
Крок за кроком читач спостерігає процес трансформації, переродження гречкосія у воїна. Ця книга назавжди змінила того, хто її написав, і змінить кожного, хто її прочитає. Бо війна - це коли ти їси землю. І що важливіше, коли годуєш землею.
Оксана Луцишина3.9 «Іван і Феба» — роман Оксани Луцишиної, дія якого розгортається в останні роки радянської влади й у перші роки української Незалежності.
Після навчання у Львові та участі у Революції на граніті Іван повертається в рідний Ужгород, де одружується з поеткою Марією, що називає себе Фебою.
Львів та Київ — міста з бурхливим політичним життям, Ужгород натомість вирізняється дещо гротескною атмосферою патріархального сімейного укладу та раннього капіталізму по-українськи. Тут легко обійтися без спецефектів із горору чи трилера: сама реальність повсякденного життя підказує ходи, які за напругою можуть посперечатися з творіннями Кінга або Кустуріци.
Марианна Кияновская0.0 Вірші Маріанни Кіяновської присвячені пам’яті Бабиного Яру.
Маріанна Кіяновська — поетка, перекладач, літературознавець, член Асоціації українських письменників та Національної Спілки письменників України.
У книзі використані ескізи Ади Рибачук та Володимира Мельниченка для проекту пам’ятника жертвам Бабиного Яру, роботу художника Зіновія Толкачова «Талескотен», серії «Майданек», 1944 р., а також фотографія Дмитра Пейсахова з циклу «Бабин Яр».
Тарас Прохасько4.2 Тарас Прохасько, який віддавна обіцяє нам написати роман, знову його не написав. Зате написав – у своєму ні з ким не сплутувальному стилі – серію шкіців чи, може, есеїв. Про що? Про одне й те саме: про майбутнє, яке було давно, і про все, що вже є, але не знати, як довго ще буде. Зокрема – про такі прості речі, як балькони й фіранки, світло й каміння, гойдалки й туалети, проходи містом і знімання фільму в Карпатах, формула щастя і фактор впливу, бабінтон і зельбсферштендліх тощо. А також про те, що спати треба уважно, снідати – по-своєму, а дивитися – зміщуючи візир. Так, але не це тут головне. Бо головний тут – тип оповіді, в якому рефлексії стають елементами сюжету й оприявнюються не як написані постфактум, а як проговорені в момент народження. І тому ніякі це не шкіци й не есеї, а оповідання в найстрогішому значенні цього слова.
Олександр Бойченко
Читаючи книгу, я переглядала папки з роботами різних періодів, проживаючи «свою» історію.
Серія «Дороги» – це миттєвості мого шляху, що виникали, мов спалахи, разом із текстами Тараса Прохаська.
Ключем до серії «Трапези» стала думка: «Все, що об’єднує нас – це досвід спілкування. Тільки він має значення і залишається в пам’яті».
Олена Придувалова
Об’єднати однією важливою ідеєю двох творців із різних сфер мистецтва – головне в цій концепції. Шляхом до успіху може бути тільки точне попадання. Збіг поглядів на життя і творчість, глибоке філософське осмислення свого єства як митця і людини – це те головне у діалозі письменника і художниці, що ми бачимо наслідком цього неймовірного союзу.
Тетяна Швед (Безкоровайна)
Евгения Подобна4.7 Книга “Дівчата зрізають коси”- це спогади 25 жінок-воячок, які брали участь в російсько-українській війні у складі Збройних сил України та добровольчих підрозділів у 2014-2018 рр. як стрілки, кулеметниці, медики, мінометниці, снайперки та ін.
У спогадах йдеться про бойові операції різних років на Луганщині та Донеччині, про звільнення українських міст та сіл від окупантів, спогади про побратимів, місцевих мешканців, воєнний побут, а також роздуми про становище жінки в українському війську в різні періоди війни. Розповіді доповнені фотографіями із зони бойових дій.
Ці історії було записано з листопада 2017 до липня 2018 року воєнною кореспонденткою Євгенією Подобною.
Збірник спогадів “Дівчата зрізають коси” підготовлено в рамках проекту Українського інституту національної пам’яті “Усна історія АТО”.
Сергей Плохий4.4 Тема украинской государственности, национальной идентичности украинцев, их роли в истории Восточной Европы стала после 2014 года одной из самых острых не только на Украине, но и в России и мире. Почему российско-украинский конфликт оказывает столь сильное влияние на мировое сообщество? Что отличает украинцев от русских? Как возникла, на чем строилась и как победила идея украинской независимости? Название книги «Врата Европы» – один из ключей к ответу на эти вопросы.
Известный украинский и американский историк Сергей Плохий, внимательный и неравнодушный исследователь, предлагает взглянуть на историю Украины прежде всего как на историю ее земель, где определяющую роль сыграли не столько политика, сколько география, экология и культура. Особая роль приграничной территории, со времен Геродота служившей то мостом, то барьером для торговых, культурных и военных интервенций, во многом объясняет причины побед и кризисов сегодняшней Украины.
Іван Малкович3.8 До книги вибраного Івана Малковича (1961) увійшли вірші зі збірок «Білий камінь» (1984), «Ключ» (1988), «Вірші» (1992), «Із янголом на плечі» (1997), «Вірші на зиму» (2006), «Все поруч» (2010), «Подорожник» (2013, І-ше видання), а також деякі з найновіших поезій.
«Ця зустріч з добре знаним поетом яскраво увиразнює те, що було властиве йому протягом усього поетичного шляху – вишуканість простоти і рідкісний ліризм.» (К. Москалець)
Костянтин Москалець5.0 В основі письма Костянтина Москальця лежать тонкий естетичний смак, добра обізнаність із працями з філософії, естетики, культурології, вміння вловлювати тенденції певних літературних явищ, аналітичне мислення. Москалець виявляє високу культуру рейепції, ту культуру, яку в просторі українського слова сповідували його улюблені поети та критики Микола Зеров і Василь Стус. Вагомість цієї есеїстики і літературної критики полягає у поверненні до прямого, безпосереднього бачення, яке пошановує самобутність, індивідуальність усього сущого та спонукає задуматися над універсальними законами світобудови, ведучи до поціновування кожної миті буття.
Мирослав Дочинець4.5 ""... Дорогий читальнику, наберися неспішності, як я зараз. будь терплячим, як, криничар, що довбає колодязь у кремінному перелозі. І матимеш відплату. Зчитуючи попасом мої душевні повіряння, мої життьові зарубки, дійдеш до головного. Я відкрию тобі секрет, як здобути те, чого домагаються всі - Багатство. Я відкрию тобі принаду двох головних свобод - звільнення від страху і від злиднів. Бо лише ці дві свободи владні привести до того, що керує світом і людьми.
ось писемний діяріюш про мій світ - хиткий острівець у морі часу..."
Татьяна Кара-Васильева3.0 В богато иллюстрированном издании, основанном на материалах музейных коллекций Украины, впервые так полно и широко высветлена история развития украинской вышивки. В альбоме показаны также роль и место вышивки в оформлении народной одежды и жилья.
Галина Пагутяк4.1 В окрузі старовинного галицького містечка Добромиль в часи середньовіччя у вдови, яку вважають відьмою,народжується син."Байстрюк!" - зневажливо називають хлопчика односельці поміж себе, однак насправді він є дхампіром (сином мертвого опиря і відьми), істотою іншої раси з особливими магічними властивостями. Саме йому протягом 800 років в різні історичні епохи доведеться стати для добромильської землі опікуном і захисником.
Оксана Пахлёвская3.0 Книжка Оксани Пахльовськоi, письменника, культуролога, професора Римського унIверситету “Ла Сап’енца”, наукового спIвробIтника Iнституту лIтератури НАН Украiни, охоплюе перIод вIд переддня падIння БерлIнського муру до часу, коли постпомаранчева Украiна стала “нервом” актуалIзованого цивIлIзацIйного протистояння мIж РосIею та Заходом на тлI глобальноi свIтовоi кризи. Основна тема: культурна РЕ-IнтеграцIя Украiни в Европу як передумова для ii полIтичноi IнтеграцIi. СвоерIднIсть книжки — в поглядI “звIдти”: рефлексIi автора грунтуються на досвIдI працI над розбудовою украiнIстики в ЕвропI вIд початку незалежностI Украiнськоi держави.
Премия присуждена за документально-публицистические книги «Тарас Шевченко. Мое пребывание в Москве», «На славу нашей преславной Украины (Тарас Шевченко и Осип Бодянский)».
Любовь Голота3.0 «Епізодична пам'ять», на відміну від переважної більшості сучасної літератури, за жодних обставин не назвеш текстом. Може, навіть маркер «роман» твору не надто пасує. Це радше реквієм, відчайдушна спроба берегині вберегти від небуття й замулення давні корені роду. «Епізодична пам'ять» — це розмова про головне, те, що назавжди врізається у свідомість, визначаючи наше сприйняття світу, уявлення про добро та зло. «Епізодична пам'ять» — про високу любов, нерозмінну на секс та ненависть.
Дмитро Стус4.7 Ніхто не знає, в чому полягає загадка слави. Часто трапляється, що про когось, хто все життя перебував у в епіцентрі подій, забувають відразу після смерти. До Василя Стуса широка відомість прийшла після перепоховання в 1989-му. Що цьому причиною: поетична творчість? героїка життя? непримиренність позиції? здатність перейматися чужим болем? На ці та інші питання пробує знайти відповіді син поета — Дмитро, який майстерно поєднує об’єктивні біографічні відомості про життя Василя Стуса з власними спогадами і спостереженнями про батька, парадоксально зіставляє контексти, змішує науковий та белетристичний стилі. Пропонована книга — це Василь Стус очима дослідника й сина на тлі «запізнілого націєтворення».
Розрахована на широке коло читачів: від учнів до науковців.
Мария Матиос4.4 Украинско-российское издание романа Марии Матиос "Солодка Даруся", принадлежащее к наиболее резонансным книгам Украины за последнее десятилетие, адресовано всем тем, кто раздумывает над проблемой "человек-история". Книгу назвали "трагедией адекватной истории ХХ века", а саму Дарусю - "образом почти библейским".
"Солодка Даруся" - обладатель многих титулов общественного признания: "Книга года -2004", "Книга которую читают чаще других (2007)", лауреат Национальной премии Украины им. Т. Шевченко (2005), 2008 года ее тираж превысил беспрецедентные для Украины сто тысяч экземпляров. Седьмой год подряд "Солодка Даруся" удерживает лидерские позиции в списке Читателя и Покупателя. По ее мотивам созданы три театральные инсценизации.
Михаил Слабошпицкий3.7 Він був, за словами Маланюка, поетом на грані геніальності. Реальне життя Тодося Осьмачки нагадує легенду. У цій книзі йдеться про Осьмачку-легенду и Осьмачку-реальність, які так важко розмежгаати.
Василь Герасим'юк3.0 Ця книга задумана автором не як томик вибраного із лірики останніх років минулого тисячоліття, а як книга-присвята. Данина названій стихії. І неназваним. Відповідно включено і чотири поезії з попередніх збірок, одна з яких ("Діти трепети") починалася і закінчувалася словом Марія. "Поет у повітрі" починається і закінчується словом поет.
В'ячеслав Медвідь0.0 Поліська земля зберегла ті шляхетні народні типажі українців, які формувалися звичаєво, вбираючи у себе традиційну міфологію, світовідчування і манеру поведінки. Серед таких людей виростав В'ячеслав Медвідь, вони є головними героями його роману «Кров по соломі сам він належить до їхнього кола. Епосне мислення виносить письменника за межі побуту, змушуючи спілкуватися не лише з живими, а також з мертвими і не народженими земляками.
Ігор Римарук3.5 Перше видання цієї книги, здійснене івано-франківським видавництвом "Лілея-НВ", стало переможцем конкурсу "Книга року-2000" у номінації "Голос душі".
"Феномен Римарука у тому ж, у чому й феномен (і загадка) найдавнішого українського мелосу, зокрема – колядок і щедрівок: заховані у них слова – то насправді слова посаджені і пророслі, слова вкорінені, слова, що дають плоди..." – писала про "Діву Обиду" Маріанна Кіяновська.
"Поезія – Медея, що вбиває дітей своїх", – пише в одному з віршів Ігор Римарук.
Євген Пашковський4.0 «Щоденний жезл» є одним із знакових творів сучасної української літератури. Він дав підстави визнаному майстрові слова Павлові Загребельному сказати про молодого письменника: «Так, як пише Пашковський, ніхто ніколи не писав і не писатиме в найближчих сто років. Це неможливо. Це буквально вулкан...». У нашому виданні вміщено оновлену версію роману-есею. Євген Пашковський — автор романів «Вовча зоря» (1991), «Щоденний жезл» (1999), «Безодня» (2005), «Осінь для ангела» (1993) та багатьох есеїв.