Цитаты из книг — Влад Сорд

Усі вони думають, що народилися в степах і скелетах шахт, І кажуть мені, що діти безодні, в якої немає дна. Щодня вони заступають на безліч своїх постів, Щоночі — розходяться і шукають м'яса, як зграя голодних псів. Ти бачиш, що у них не залишилось в організмі сліз? Коли металу в автоматі не стане, вони візьмуться за…

[...] будь не людиною, будь ефіром, будь не однаковим, будь не сірим, дій, як не вдіяли б всі ці люди. хай навіть згодом тебе осудять — не піддавайся, роби своє! ти тут не циферка, а боєць. слідуй за серцем і все. виходь. певно, так вийшов колись господь. де забажаєш — біжи чи стій. не будь людиною. не жалій.

[...] допоки система твоє єство — ти куля, в якої відсутній ствол, ти моб в алгоритмах чужої гри. [...]

Мені немає діла до твоїх страхів у банках та наїжачених рукавиць, тільки, благаю, прийди до ранку, тільки, благаю тебе, приснись. я спатиму у дуплі найстарішого із дубів, між венами сил землі, допоки не задубів. я мріятиму про образ твоїх долонь та запах твого волосся, так тлітиме мій вогонь — не питай, як мені велося. я…

Ми з тобою разом запеклі, Ми кувались в одному пеклі — В нас різнилися тільки сни, І метал після довгих злив Так по-різному іржавів: Ти мав жити і так хотів, Я ж до смерті молився в ніч. Замість серця у грудях — піч, Замість мудрості — голоси… Ти кому ще тепер даси? З ким ти вип’єш чи скуриш блок? Ось — сплетіння твоїх…

Приховай мене від пронизливих поглядів міста, Бо, кажу тобі, всі тут з одного тіста — Зрощені, спаяні руками невмілого коваля, До першого кінця світу, пожежі, повені. Приховай мене між пітьми і гарячих цяток, Нехай мені сутінки стануть святом. Тут буду чорнилом — то стань пером, Прицілом, гвинтівкою, оком, снайпером.…