Усі вони думають, що... «+++»

Усі вони думають, що народилися в степах і скелетах шахт,
І кажуть мені, що діти безодні, в якої немає дна.
Щодня вони заступають на безліч своїх постів,
Щоночі — розходяться і шукають м'яса, як зграя голодних псів.
Ти бачиш, що у них не залишилось в організмі сліз?
Коли металу в автоматі не стане, вони візьмуться за обріз,
Коли воду до тих країв перекриють — вони питимуть кров і піт,
Вростаючи в чорні схили з вугілля і твані густих боліт.
Тепер у них нова пожиттєва прописка, місце народження і життя,
Тепер вони самі — прикордонні вишки, окопи з ямами для сміття,
Пости, бліндажі, капоніри й секрети, про які не говорять вголос.
Я знаю, вони пахнуть як бензин та тверді галети, як покинуті села й школи.
І коли всі вони прокидаються в обіймах своїх дружин і чоловіків,
Більшість просто не розуміє перші години, хто він і де це всі,
Мириться, молиться, ходить до вітру, працює, їсть,
Думає думку в дурну макітру і відчуває безсилу злість...
Знов засинає або вмирає і йде назад.
Друже, ось твій Донбас і ось тобі автомат.
Ось твої терикони в огні і трак броні,
Ось вам, поховані заживо, це країна мрій.
І знаєш, це вони заслужили, боргів і доган — нема.
Ось вам і мені, побратими, безодня. Ось вам Донбас без дна.