Рецензии на книги — Влад Сорд

Збірка «Безодня» — це не черговий опус про війну для підняття патріотизму. Це — хроніки війни як вона є. Без прикрашання, без героїзації, без вичавлювання сліз. Герої тут говорять суржиком і лаються, спершу від цього трохи незручно, але зрештою, покажіть мені військового на Сході, який під обстрілом буде говорити виключно літературно?

Оповідання «Безодні» не мають одного жанру. Це і містика, і горрор, і фантастика. Альтернативна історія (так, нам дуже не вистачає костюмів «Кіборг») і привіт Вархаммеру. Це історії про минуле і майбутнє, про те, як ведеться на війні, і те, як потім жити далі (і чи можливо жити нормально взагалі).

Війну не можна забути, її можна лише пережити. Пропустити крізь себе, переосмислити, трансформувати. Містифікувати, наділити надприродними силами і чорнотою зла, бо…

Настане мить, коли усі вогні догорять; ну а доти, а зараз, а нині і повсякчас, ми — живі.

Збірку «темної» поезії «+++» неодмінно варто читати разом з оповіданнями з «Безодні» Влада Сорда. Проза передає події, а поезія — почуття. Читати їх — як ховатися від обстрілів в бліндажі, як струшувати землю з одягу після вибухів. Вірші у «Трьох плюсах» звучать як заклинання, як спроба викричати все те, що не вмістилося в прозу. Про війну і Майдан. Про сни і біль. Про злість, гордість, сум і любов.

Чіткі ритми, тверді рими. У цій поезії немає місця м'якотілості і ніжності, війна перековує кожного, і дає або броню, або смерть. Навіть якщо автор пише про любов, ви не знайдете там ніяких шмарклів, лише чисті, сильні, справжні почуття, про які і варто говорити прямо.

«+++» — це війна як вона є. І те, як…