5

Після перегляду серіалу "Спіймати Кайдаша" давно хотіла перечитати книжку, щоб нагадати сюжет і порівняти, наскільки серіал відрізняється від книги. Виявилося, що таки дуже близько до тексту знято. Якщо, звісно, відкинути ці всі сучасні нашарування, як автомайстерня Кайдашів, Мотря-бухгалтерка і школярка Мелашка. Слухала в додатку абук. Дикторка часом дуже високим голосом читала репліки героїнь, але загалом начитка гарна.

Під час перегляду серіалу заважало усвідомлення того, що герої обмежені рамками книги, що сім'ям нікуди роз'їхатися. І в часи, коли відбувалися події книжки, так дійсно і було. Тому в сьогочасних реаліях це виглядало трохи дивно, бо що заважало Мотрі і Карпу виїхати до Богуслава. Мотря зі своєю освітою і Карпо зі своїми золотими руками легко б знайшли роботу в місті. А от у книзі і серіалі дивною виглядала Кайдашиха, яка чи то від нещасливої долі, чи то від природи таке стерво, що чіпляється до обох невісток і мучить їх ні за що. Ну ладно до Мотрі вона могла відчувати заздрість, що вона з багатої сім'ї і дуже нарвана, але Мелашка їй що зробила? І у книзі Мотря показана як людина, яка не готова терпіти знущання, яка сама не змовчить, і її образ змінюється ближче до кінця, то в серіалі вона з самого початку якась мегера. Сини в книжці взагалі якісь бліді. Фокус на жінках, але чоловіки не роблять нічого, щоб захистити дружин чи матір.

Книга про токсичних родичів, які не шанують кордони одне одного, не поважають почуття, не роблять нічого, щоб іншому було комфортно серед інших. Про те, як хтось один почав, а інші підхопили і не можуть спинитися і отруюють себе і всіх навколо. Часом ці всі бійки і сварки виглядають кумедно, але якщо подивитися зі сторони, то це геть не смішно. Але загалом книга не втратила актуальності й досі.

Цікаво було прочитати про паломництво баби Палажки до Києва до Лаври. Такий був тоді спосіб подорожування і розваг, лише так могли відпустити робітника чи робітницю, бо інакше чого їздити і витрішки продавати просто так? А якщо мандруєш щоб помолитися, то це благе діло і можна. І минуло майже 150 років, а й досі тисячі людей їдуть до різноманітних церков, хоча можна їхати куди хочеш, але ці установки досі міцно сидять в головах.