Лазарус

Ще одна прекрасна альтернативна історія від українських сучасних прозаїків, вірніше від авторкині Світлани Тараториної. Здається, що вона в своєму романі поєднала те, що не поєднується - людей і людиноподібних, тобто нечисть. І не просто поєднала, а вони живуть і співпрацюють в одному світі. І не де-не-будь, а в славному місті Києві. Між людьми, що керують великою Імрерією сновигають і навіть займають керівні і відповідальні посади чорти, перевертні, лісовики, мавки, вовкулаки, та інші нечисть. І всі вони чекають на повернення свого пращура - Змія. Коли він прийде, невідомо, та організація змієпоклонців уже шириться столицею. І учасників стає все більше, і більше, і з ними повʼязані убивства, принесення в жертву, та інші страшні злочини.

І безпосереднє відношення до всього цього має…

Добре, що світ, де людиноподібна нечисть існує поруч із гомосапієнс, залишається у альтернативній реальності у книжках. Інакше б наші борцуни і борциці за рівність, яку вони звикли міряти, виходячи виключно з генетики, а не здібностей та компетенцій, замахалися би виводити коефіцієнти квот за десятковим логарифмом. «У кожній комісії має буть перелесник – 1 штука, водяник – 1 штука, домовий – 1,5 штуки (бо малий), упир – 0,79 штуки (бо страшний). Стоп, вовкулак забули. Давай спочатку все».

Світ фентезі Світлани Тараторіної з роману «Лазарус» - це такий собі наш, ламповий і теплий фентезі-світ, де відьмочки та мавки цілком офіційно собі тримають дім розпусти (і виплачують податки, між іншим!), у поліції служать вовкулаки, людо-жаби торгують зіллям та викликають душі померлих (ну раптом ви…

«Лазарус» – дебютная книга. Афтар пеши исчо! Это темное городское славянское (основанное на славянской/украинской мифологии) фэнтези. Это также, гм, политически-бюрократически-демократически-детективное фэнтези, которое на самом деле реализм. Омайгад, ничоси, я как-то даже такого коктейля и не припоминаю в своем читательском анамнезе.

В книге действие происходит в альтернативной версии Киева 1913-го года. Часть исторических фактов этого (и предшествующего) периода сохранена, например, Киев – часть империи, столица империи находится там же, где и находилась в 1913-м, соседняя империя – Австро-Венгерская (Цісарська Імперія), после убийства в Сараево наследника престола начнется война. Но эти и другие исторические факты существуют в совершенно другом мире, мире, в котором нечисть – тоже…

Я бы не назвала "Лазарус" прямо супер-книгой, но это определенно хорошее качественное новое украинское фэнтези. Меня очень тешила эта "нашенскость": знакомые киевские улицы и площади, создания из украинского фольклора (мавки, перелесники, чугайстри). Всё такое родное и при этом уже не всегда узнаваемое с первого раза, тот Киев начала 20-го века, который мы потеряли.

Роман выстроен довольно стройно, все дела инспектора Тюрина, которые казались поначалу разрозненными, к концу начинают складываться в общую картину. Не могу сказать, что автор изобрела что-то новое, при прочтении возникали ассоциации то с одним произведением, то с другим. Ну потому что в истории про Лавру мозг автоматически узнает Имя розы (монахи, расследование и все дела, хотя по факту заимствования вроде и нет), а фотограф…