Куба-якої-не-було. Повість про маленьку людину на арені чужої битви

Тамара — медсестра в Київському госпіталі. Улітку 1962-го у складі радянського контингенту вона вирушає на роботу в «одну з соціалістичних країн». Навіть капітан корабля не знає фінального пункту призначення, аж доки судно не скеровують у таємничо-тропічну й безсумнівно дружню Кубу. Однак таке позитивне уявлення виявляється оманливим, екзотичність — непривітною, а атмосфера переможної революції — не такою вже й радісною. Саме за таких обставин жінці доводиться шукати й утверджувати себе. А згодом — ще й боротися за пам’ять: свою і про себе.