Амулет Паскаля

Дуже сильні метафоричні зрівняння жінок: на кшталт того, що "...вона вміє говорити очима і слова тут зайві!"На мій погляд, альма-матер психологічного оповідання підтримки та якогось супровіду, як каже головна героїня: "Бувають такі дня, коли потрібно, щоб поруч хтось сидів і просто присутністю підтримав тебе".

"Чтобы понять мир, достаточно одного Маркеса..."

Эта книга появилась под влиянием творчества Фаулза, Мадонны, Федерико Феллини, "Битлз", благодаря существованию Николы Тесла и жены Сальвадора Дали, а еще под впечатлением от небольшой книжицы "Дети пишут Богу". Зачем так много? Если хватило бы одного Маркеса... Зачем в 192 страницах размещать огромные куски чужих книг и тексты песен? Зачем терять то лучшее, что есть в самом авторе - индивидуальность? Ирэн Роздобудько не боится экспериментов. Это подкупает, но ... Сама тема интересна. Философская мистификация о смысле жизни, о том, что мы всегда выражаем одной фразой - "Господи, почему я?". Стиль рваный - от Вербера до Фаулза с редкими прыжками в Роздобудько. А хотелось бы только ее...

Мир маленький. Он может уместиться в твоем кармане,…

Для мене це чудовий постмодерністський твір який відкрив для мене Ірен Роздобутько як песьменицю. Книга з досить несподіваним закінченням, і непередбачуваним як на мене сюжетом. Роман насправді постмодерністський з долею іронії, що так приваблює мене в сучасній літературі. Він спонукає щось вирішувати, робити важливі кроки. Ох, якби я хотіла отимати цей Амулет Паскаля, що надає поштовх до дій. Головна героїня - це молода дівчина що трохи філософськи - скептично дивиться на життя і їде хтозна куди на роботу до такого собі місьє Паскаля, з дивною умовою прийому, щоб розливати вино йому і його гостям. І навідміну від інших без всякої гри отримує Амулет, як символ поштовху до дій. А можливо вона нікуди не їхала? І це все відбулось не в цій реальності?

І досить добре знаю, що таке —…

Очень вовремя и кстати пришла ко мне эта книга. Я в ней буквально растворилась. Единственное сожаление - не смогла найти в нэте украинский вариант, а остановиться на пол пути и искать бумажный вариант, оторвавшись от книги, было выше моих сил. Красивый перевод Л.Денисенко, могу только представить на сколько красиво все звучит на родном языке. Книга-поток мысли, поток бессознательного, легкий флер тайны, легкая загадка и оригинальная "отгадка". Нечто невсомое, не осязаемое, и похожее на сон или сказку.

Роман написан в постмодернистской манере. Такой странный главный герой – этот месье Паскаль, который выстроил вокруг себя свой уникальный мир. Он населил этот мир своими героями – гостями. Среди них можно встретить и начинающего писателя Джона (Джон Фаулз), и начинающую певицу Веронику (Мадонна – настоящее имя которой Луиза Вероника Чикконе), и немного сумасшедшего физика Николя (Никола Тесла) и многих других. Они все вместе сошлись в гостях у месье Паскаля, преодолев временное пространство. В этот сплоченный придуманный мир попадает вполне реальная девушка по прозвищу Иголка. Роман включает в себя элемент игры. Но не буду раскрывать все карты на руках у автора. Роздобудько взяла немного у Фаулза («Волхв») и у Гессе («Игра в бисер») и сделала такой микс под названием «Игра в Бога». В…

3...2...1. Почалась гра. Ціна - твоє майбутнє. Тільки від тебе залежить, чи повернешся ти до життя і яке воно буде. Ти знаєш хто ти? Ти зниєш що тобі потрібно? Невже, ні? О, тоді ти саме там де потрібно.

У кожного з нас є ворог - ми самі. І саме тому, інколи, нам потрібен ще хтось. Людини яка б підштовхнула нас до того, що ми хочем і безперечно можем самі.

Коли десь з рік тому один мій приятель ділився зі мною враженнями про твори Ірен Роздобудько, я думав він з мене кепкує - не може письменниця, інтерв'ю якої я читав, і яка здавалася цілком адекватною людиною, виявитись настільки "порожньою" в художній літературі... Як виявилося, він мав рацію. Мені самому не до вподоби така категоричність щодо оцінок, але вчинити інакше в данному випадку не можу.

Героиня оказывется в доме месье Паскаля, она приехала сюда работать. Он называет ее Игла, то ли за острый язычок, то ли за характер с норовом. В ее обязанности входит наливать вино хозяину и гостям. Гости месье Паскаля довольно разные и неординарные люди, все они участвуют в игре: тянут стеклянный шарик, если шарик прозрачный - игрок продолжает оставаться в городе, если с вкраплением - он покидает город, а все игроки определяют его дальнейшую судьбу, хозяин же дома ставит точку в этом определении. Но может ли кто-то решить за нас, что для нас лучше?! Что нас осчастливит, а что приведет к отчаянию? Когда и где мы встретим свою любовь?! Все происходящее как-то иллюзорно... Интересная развязка.

вдалий опис гри нашої фантазії з нами. ця гра дуже далеко заходить, виходить за межі можливого і передбачуваного. у романі відбувається й інша гра, що називається "На вихід!". Гравець, що витягує скляну кульку з чорною трояндою, змушений покинути місто у пошуках кращої долі та нарешті втілити свої задуми. загалом, цікава "мандрівка"!