М.Зеров писав: "Її читають як ні одну українську книжку, як не читали навіть загальнорекомендованих та обовязкових Коцюбинських та Нечуй-Левицького..". Він підкреслював, що успіх "..машини" зясовується її художньою стороною ( утопічність, фантастичність, перший український роман за жанром, з елементами авантюри, з новим типом героїв). Розгортаюючи свою думку, Зеров зазначав, що позитивними прикметами твору є : гострота сюжету, динамізм розповіді, широта охоплення суспільних тенденцій життя; негативні: відсутність глибокої психологічної характеристики образу, що було у автора у попередніх романах. Серйозним недоліком Зеров назвав заміну психологічної характеристики засобами "мальовничо виразності та зовнішного руху" - "Рух і міміка панують у романні", наче для кіноржисера сценарій.
Радянські критики пояснювали популярність роману буржуазно-міщанською ідеологією автора відтак до питання додавалася спроба окреслити громадянське і політичне обличчя автора, його ідеологічні позиції. Літературні дискусії розгорялися і переходили на шпальти газет, що змусило врешті-решт взяти учать у дискусії самого автора - В.Винниченка, який виступив з "Одвертим листом Дрібного Буржуя".
П.Христюк вбачав в ньому, передусім, політичне явище і пояснює його появу також причинами політичним - розривом В.Винниченка з батьківщиною і виїздом за кордон: "Режим пролетарської диктатури здається йому нестерпним, національна політика - неправильною..."
Галина Сиваченко у статті "Сонячна машина" В.Винниченка в магічному колі експресіонізму"( Слово і час. - 1998. - №1) зазначає, що "напружена основа сюжету, емоційна наснаженість дії віддають, передусім, боротьбу ідей, думок, суперечое і зіткнень персонажів"