KaterinaIvanova610 23 июня 2023 г., 21:00 Пожаловаться Чужим словом і чужими грішми не ублагаєш Господа; ті молитви і скарби в нас самих; шукай їх у твоїм серці у твоїй душі; коли ж там нема, то вже ні в кого їх не позичиш... Марко проклятий Олекса Стороженко 4,1
likasladkovskaya 16 ноября 2015 г., 00:36 Пожаловаться Що таке на світі щастя? — спитав би я у дуже письменних. Частенько чуєш, люди кажуть: отой щасливий. Глянеш на того щасливого, а він тобі показує на другого, а сам жалується на свою недолю. Зовуть щасливими і тих, що увесь свій вік нічого не дбають, як мій Павлусь. Бог їм усе дає, а вони нудяться світом, не знають, що у… Развернуть Скарб Олекса Стороженко 3,3
YulyaLebd 21 апреля 2015 г., 21:06 Пожаловаться Що таке на світі щастя? — спитав би я у дуже письменних. Частенько чуєш, люди кажуть: отой щасливий. Глянеш на того щасливого, а він тобі показує на другого, а сам жалується на свою недолю. Зовуть щасливими і тих, що увесь свій вік нічого не дбають, як мій Павлусь. Бог їм усе дає, а вони нудяться світом, не знають, що у… Развернуть Українські оповідання Олекси Стоpоженка. Книжка 1-2 Олекса Стороженко 4,0
MelaniyaPototskaya 10 апреля 2024 г., 22:45 Пожаловаться "спалиш меня пекелним коханням..." Закоханий чорт Олекса Стороженко 3,9
MelaniyaPototskaya 10 апреля 2024 г., 22:31 Пожаловаться "Не було у мене ні товариша, ні побратима, і ні до кого не лежало у мене серце, ніхто й мене не любив; всі од мене жахались, як од чорта..." Марко проклятий Олекса Стороженко 4,1
MelaniyaPototskaya 5 апреля 2024 г., 22:26 Пожаловаться "нахилиться з коня, зірве квітку, втішається нею і, побачивши кращу, кине й зрива другу." Марко проклятий Олекса Стороженко 4,1
MelaniyaPototskaya 5 апреля 2024 г., 22:25 Пожаловаться "Од мене все одцуралось і небо, і земля, і саме пекло!." Марко проклятий Олекса Стороженко 4,1
YulyaLebd 21 апреля 2015 г., 21:01 Пожаловаться Зоставшись січовики без старшини, почали потроху ворушиться, бо московські звичаї були їм не понутру; от стали козаки думать та гадать, як би москаля у шори убрать, а самим десь дальш помандрувать. Українські оповідання Олекси Стоpоженка. Книжка 1-2 Олекса Стороженко 4,0
YulyaLebd 21 апреля 2015 г., 20:56 Пожаловаться Всі запорожці голили собі голови і зоставляли тільки повище лоба одну чуприну. (За сей-то звичай москалі прозвали нас хохлами, а ми москалів кацапами, бо вони ходять з бородами). Українські оповідання Олекси Стоpоженка. Книжка 1-2 Олекса Стороженко 4,0
YulyaLebd 21 апреля 2015 г., 20:53 Пожаловаться Найдорожчого для серця українця, що довелось мені тут побачить, був надмогильний камінь великого довідчика війська запорозького, кошового отамана Сірка, сього страху і трепету турчина і татарви. Українські оповідання Олекси Стоpоженка. Книжка 1-2 Олекса Стороженко 4,0
YulyaLebd 21 апреля 2015 г., 20:49 Пожаловаться Українці мають звичай москалів звати відієрв, од того що прізвища (фамилії) у них найбільш кінчаються на «в» Українські оповідання Олекси Стоpоженка. Книжка 1-2 Олекса Стороженко 4,0
YulyaLebd 21 апреля 2015 г., 20:47 Пожаловаться Пасіка була захищена і споряджена, як стародавні запорозькі: по плоту загорожа закутана була очеретом, посередині стояла капличка з образами святих Зосима і Саватія, а навкруги її витикались на тичках з трави рядками вулики, і де-не-де на світло-зеленій прогалині росли яблуні, груші і черешні, вкритії пахучим цвітом.… Развернуть Українські оповідання Олекси Стоpоженка. Книжка 1-2 Олекса Стороженко 4,0
YulyaLebd 21 апреля 2015 г., 20:42 Пожаловаться Така вже, бачите, українська натура! Не сміються з чужого лиха, а тільки з свого. Українські оповідання Олекси Стоpоженка. Книжка 1-2 Олекса Стороженко 4,0
YulyaLebd 21 апреля 2015 г., 20:40 Пожаловаться На силу виліз із бебехів пан Цибульский: таке плюгавеньке, товстеньке, кирпате, очі як осокою попрорізувані, а пика широка та червона як новий п'ятак, аж блищить. Як би на казанку натикать сажою очі й ніс, та зверху накинуть картуз з червоним околом, то не треба й портрета: був би на його похожий як рідний брат. Українські оповідання Олекси Стоpоженка. Книжка 1-2 Олекса Стороженко 4,0
YulyaLebd 21 апреля 2015 г., 20:32 Пожаловаться Наша чудова українська врода, нагрітая гарячим полуденним сонцем, навіва на думи насіння поезії та чар. Як пшениця зріє на ниві і складається у копи і скирти, так і воно, те насіння, запавши у серце й думку, зріє словесним колосом, складається у народні оповідання й легенди. Українські оповідання Олекси Стоpоженка. Книжка 1-2 Олекса Стороженко 4,0