Рецензии на книги — Архип Тесленко

Письменник у своїй повісті намагається розкрити тему самогубства через його причини. Люди, на його думку, зважуються на цей жахливий крок, коли життя не виправдовує їхніх очікувань. А якщо у них ще й надто високі вимоги до оточуючого світу, надмірно ранима душа, голова переповнена невпорядкованою інформацією, то ймовірність цього нещастя тільки зростає.

Про головну героїню повісті Оленку Панасенко можна сказати: «Лихо від розуму». З ранніх років вона прагне до знань, до пізнання світу, проявляє неабиякі здібності до навчання і вміло користується усіма нагодами для розвитку своєї особистості. Але за цим усім корисним досвідом вона занедбує головне уміння – уміння жити та переборювати труднощі.

Внутрішній світ Оленки – ілюзорний, побудований виключно на прочитаному і зовсім неготовий до…

Спойлеры Соціально-психологічна повість написана на основі вірогідного життєвого матеріалу подає широкі соціальні узагальнення буржуазно-поміщицької дійсності, підкреслює непримиренність конфлікту нової людини з гнітючими соціальними умовами. Через увесь твір Тесленко проводить думку про те, що сили реакції не здатні зупинити прагнення простої людини до світла, знань, вільного життя, зупинити вічний поступ добра, вічний порив мрії. У центрі повісті образ Олени Панасенко, формування її характеру, трагічне зіткнення освіченої, інтелектуальної особистості як з ідіотизмом сільського, дрібновлацьницького життя, так і з і з ханжеством церковної моралі, великопанською погордою до "мужика" з боку дворянських псевдонародолюбців, егоїзмом тих, хто хоч і вийшов з простолюду, проте прагнув всіляко…

В оповіданні йдеться про те, як же ж жорстоко можна поплатитися за свій розум і тягу до літератури і незмогу мовчати... Бідняцькі сини змалку розуміли приховані пружини тих зв'язків, що єднали багатія з попом. Критично висловлюється школяр про попівську проповідь, в якій благочестивим було названо місцевого багатиря, що "трохи не щогоду ікони у церкву справляє, хрести", а сусідові-бідняку оберемка гнилої соломи не дасть - краще хай у нього згниє. "Гарна віра, до церкви ходить ікони справлять, а до людей звіриною буть!" Звідси і починається тяжкий шлях головного героя, який в підсумку потрапляє до тюрми, де його таки виправдовують, проте здоров'я вже йому ніхто не поверне: молодий, але слабкий і не спроможний працювати, повертається він до старих батьків, де замість того, щоб їм…

Наймити — це люди, позбавлені будь-яких засобів на існування. Це люди, які продають свої руки, щоб мати шматок хліба. Не найнявшись, вони знову змушені повертатися до своїх нетоплених домівок, до голодних дітей. Молода жінка з дівчинкою змушені просити милостиню в людей біля церкви... Мати навчає доньку нехитрої "науки": зимою, на морозі простягати сині рученята і казати, що хоче їсти... Треба слухатися маму і таки просити чужих людей пожаліти їх, інакше дитинча так і буде голодним...