Видатний український письменник А. Тесленко розвинув прогресивні
традиції української прози XIX ст. У його творах постали нові типи,
характери, конфлікти українського села початку XX ст.
Архип Юхимович Тесленко народився 2 березня 1882 року в селі Харківцях
Лохвицького повіту на Полтавщині в бідній селянській родині. Закінчивши
Харківецьку…
церковно-приходську школу, Архип продовжує навчання в
місцевій церковно-вчительській школі, готуючи себе до педагогічної
діяльності, постійно займається самоосвітою. Скоро Тесленко сам починає
пробувати писати російською, а пізніше українською мовами. З 1897 року
почалося трудове життя юнака; спочатку на поденщині у сільських
багатіїв, а потім «писарчуком» у волосному управлінні в Лохвиці. Майже
чотири роки Архип Тесленко прожив у Лохвиці, працюючи у нотаріальній
конторі. Згодом А. Тесленко захоплюється театром, пробує свої сили в
драматургії. Влітку 1903 р. навіть організовує аматорський театр у
рідному селі, сам бере участь у виставах.
У 1905 р. Архип Тесленко вступив до революційної організації «Селянська
спілка», влада переслідувала його, змушений був змінювати місце
проживання і навіть два роки просидів у тюрмах та на засланні. Тесленко
перехворів тифом у Бутирці, слабого й немічного, погнали пішки етапом до
Вятської губернії, куди він прибув 25 грудня 1908 року, а на другий день
того ж року закінчувався строк його заслання.
Тюрми, карцери, етапи підірвали здоров’я А. Тесленка, але не зламали
його духу. Він залишився такий же мужній і незламний, як і раніше. Важкі
щоденні будні забирали час і здоров’я. Залишаючись
селянином-інтелігентом, Архип Юхимович роздобуває книги, брошури, живе
літературним життям. Протягом осені 1909 р. та весни 1910 р. письменник
публікує статті, в яких рішуче заперечує антинародні дії царизму, до
кінця залишаючись вірним демократичним ідеалам.
У дописах «Оце ж декілька наших «демократів», «Грабіж», «Блюстителі
порядку», «На селі», «Тюрма», «Малюнок селянського життя» автор
протиставляє наступові реакції нескореність селянських демократів,
викриває представників сільської влади, жорстокий тюремний режим.
Архип Тесленко, незважаючи на тяжку хворобу, постійно працює, посилає
рукописи до редакцій.
28 червня 1911 року письменника не стало.
