Микола Джеря
И. С. Нечуй-Левицкий
(с) Paganist
Лучшая рецензия на книгу
28 февраля 2021 г. 12:32
2K
4
Колись ця книга пройшла повз мене, як і інші твори автора. Тоді в шкільні роки я не готовий був сприймати класичну українську літературу бо ще не доріс до неї, ще не обсяг всю красоту української мови, та глибини її сюжетів. Нічого не можу сказати про особливий літературний стиль пана Нечуй-Левицького, в загалі як на мене мова трохи груба, часто-густо автор перескакує події наче на швидкому потягу, а часто навпаки історія тягнеться и тоді він починає детально описувати природу, навколишнє вбрання кімнати тощо. Але не дивлячись на все те автор володіє важливим моментом, вмінням подати історію. Історію яка безумовно зачепить читача за зябра і потягне його в вир смути та туги. Людські історії бувають настільки трагічні що для інших, в цьому випадку для читачів вони як своєрідна втіха що…
Микола Джеря / Микола Джеря (1926) СССР
Форма: повесть
Оригинальное название: Микола Джеря
Дата написания: 1878
Первая публикация: 1954
Перевод: Арсений Островский
Язык: Русский (в оригинале Украинский)
Рецензии
Всего 728 февраля 2021 г. 12:32
2K
4
Колись ця книга пройшла повз мене, як і інші твори автора. Тоді в шкільні роки я не готовий був сприймати класичну українську літературу бо ще не доріс до неї, ще не обсяг всю красоту української мови, та глибини її сюжетів. Нічого не можу сказати про особливий літературний стиль пана Нечуй-Левицького, в загалі як на мене мова трохи груба, часто-густо автор перескакує події наче на швидкому потягу, а часто навпаки історія тягнеться и тоді він починає детально описувати природу, навколишнє вбрання кімнати тощо. Але не дивлячись на все те автор володіє важливим моментом, вмінням подати історію. Історію яка безумовно зачепить читача за зябра і потягне його в вир смути та туги. Людські історії бувають настільки трагічні що для інших, в цьому випадку для читачів вони як своєрідна втіха що…
17 сентября 2020 г. 22:14
3K
4 Повесть с горьким послевкусием
Хоть я люблю современную литературу гораздо больше классической, но произведения этого украинского автора читаю с удовольствием.
Иван Нечуй-Левицкий был яростным украинофилом, он искренне любил свою страну и эта любовь чувствуется в каждой строчке. Повесть начинается с описания природы украинской деревни, красивых лесов и рек, синего неба и бескрайних полей с урожаем. В словах автора улавливается нежность и восхищение. От природы писатель постепенно переходит к описанию главных героев повести.
В этой книге завязка истории начинается с влюбленности и женитьбы главного героя - Миколы. Начало очень напоминает другую повесть автора - "Кайдашеву семью", но глупо сравнивать эти произведения, слишком уж они разные. "Кайдашева семья" написана с юмором, а "Микола Джеря" – все же драматическое…
