«Повертайтеся, або я помру». Ерве Жонкур сховав аркушик до внутрішньої кишені свого сюртука. – Дякую. Він уклонився, підійшов до дверей та зупинився, щоб покласти кілька банкнот на столик. – Забудьте про це. Ерве Жонкур здивовано обернувся. – Я маю на увазі не гроші, а ту жінку. Забудьте. Вона не помре, і ви це знаєте.