Чи цупити книжки?

Крадії не завжди бувають спіймані ( як у романі), але у подальшому житті те, що вкрали, не тішить. Бо в них теж вкрадуть. Перевірено.
Мати працювала на багатому ( в радянські часи) підприємстві. Бібліотека була на ньому величезна. Мав я гріх- цупив книжки. Але з часом вони зникали.
Коли вже працював я, бібліотека теж була гарна. Але складалася не тільки з художньої літератури, а й з фахової.
Після двох років роботи один з колег побачив в квартирі шефа деякі особливо цінні видання ( це окрема історія). Шеф дозволив цьому товаришу "поміняти свої домашні книжки на бібліотечні". Він поділився цим "дозволом" зі мною. Брибігши зранку із своїми студенськими, зміг "поміняти" тільки на збірку поезій. Бо на полицях залишилися тільки фахові...
Вже через невеличкий період в моїй квартирі не було тієї збірки. Не залишилося й багатьох подарованих чи куплених. Правий був А. Франс: "Нікому не давайте своїх книжок, інакше вже їх не побачите. В моїй бібліотеці залишилися лише ті, що я взяв почитати у інших."