3 Коли оформлення краще за зміст

Здається це той випадок, коли спочатку ти працюєш на заліковку, а потім заліковка на тебе. Здобувши славу на романі "Далекий простір" можна далі посереднє випускати... Бо, як на мене, таке воно і є. Поцікавившись біографією автора я здивувався скільки йому років. Здивувався через те, що така зріла людина описує так посередньо зрілі сцени і так недбало прописує героїв. Піар всьому виною. Це саме той випадок.

Я люблю антиутопії і був в передчутті української антиутопії. На превеликий жаль - розчарування. Заяложену українську тему фашизму можна було розвинути значно цікавіше. А тут: вища раса - "люди", нижча раса - "стори". Читачам з багатою уявою краще не читати. Бо картини вимальовуються досить огидні. Розчленування людей, тобто сторів, поїдання вушок, пиття крові і т.д і т.п. Мене протягом всієї книги не полишало бажання її закинути, та все ж сподівався на якусь інтригу, на якусь цікаву зав'язку. Та все буденно. Життя в селі, ферми людей яких ріжуть як так і треба. Наче б то не вистачає тварин. До речі - де тварини? Чому на перший план вийшли люди-стори? Смачніші? ГИДОТА!!! Потім історія кохання власника і рабині, власника і тварини, власника і людини. Чи то скотолозтво, чи романтичне кохання. Розумійте як хочете. Як на мене - трохи хвора уява.

Коли то все читаєш, про випорожнення, багно, злягання, якісь невмілі порнографічні сцени - стає зрозумілим чому стоїть штамп - 18+. Що можна виділити з плюсів - то це тільки оформлення. Воно таке чудове, але заради оформлення я її не залишатиму в бібліотеці. Покладав надії, гадав буду і далі знайомитись з книгами автора, а тепер задумався чи варто. Неоднозначна книга яка викликає емоції. Дарма, що погані...