5

У мене дуже трепетне відношення до цієї п'єси, тому що коли я вчилася у школі у 10ому класі за організацією моєї вчительки з української мі робили Українські вечорниці, де ставили сценки з відомих українських творів. Так ось мені вони запам'ятались одним дійством - моєю роллю Галі у творі "Назар Стодоля".

Це одна з моїх найулюблініших п'єс української літератури. Молоді герої постають у ній сильними рішучими особстостями, тоді коли в інших героях зображені ті чи людські вади.

Тут нема чого казати, треба читати, тому я просто дозволю собі процитувати слова героїв про їх любов:

Назар
Молись за кого хочеш, тільки не розлюби мене, моя галочко... Я вмру тоді.
Галя
Який ти чудний! Ти думаєш, що я тільки так тебе люблю. Ні, Назаре, я не люблю, я й сама не знаю, що роблю... Як би тобі розказать? Аж страшно! Знаєш що? Коли я дивлюсь на тебе, так мені здається, що ти - так се я, а що я - так се ти. Так чудно; не знаю, од чого воно се так.

Назар
Ми поїдемо туди, де нема і не буде ні полковника, ні батька твого, де тільки одна воля, одна воля та щастя. О, як ми будемо гарно жити! Збудую тобі хату світлу, світлу та високу, розмалюю її усякими красками - і чорними, і блакитними, і зеленими, усякими, усякими, наряджу тебе у шовк та в золото, посаджу тебе на золотім кріслі, мов кралю, і довго, довго, поки вмру, все любуватимусь тобою. Та чи вмру ж я коли-небудь? Ні, я ніколи не вмру! Коли ти будеш зо мною, то смерть не посміє і в хату нашу заглянуть.

А наступний твір для читання уже напоготові - "За двома зайцями" Михайло Старицького, це ще одна моя роль з Українскьких вечорниць. :)