2

Колись вже читала цю авторку. До рук попала книжка, читала в поїзді. Може якби ці історії були по одній, не було б такого відчуття гидливості, чи що. Наче в кошику з брудною білизною покопирсалася. Авторка щедро наділяє своїх героїв яскравими характеристиками: товстуха, жадібний, недолугий, хирлявий, дурнуватий, сіра миша або міль, щедро ліпить ярлики і роздає діагнози. Вона всіх бачить наскрізь, їй все про всіх ясно, інакше і бути не може. Жінки в неї западають на чоловіків, жадають їх, вислужуються перед ними, а героїня одного оповідання прихистила якогось бидлуватого красеня, а потім ростила його дитину. Все занадто яскраво, фарби занадто згущені, все крупними мазками. Ну і звичайно, вчинкам героїв немає інших пояснень крім тих, що дала авторка. Наче і легко написано, легко читається, сторінки гортаються одна за одною, але потім післясмак такий неприємний.