Больше рецензий
7 марта 2018 г. 19:09
2K
5 Могутня сила - добро!
РецензияВи думаєте Баба Яга - то старезна старушенція, розпатлана, брудна, з мітлою, в ступі і обов‘язково з чорним котом за плечима? Ну, в принципі ви не помиляєтесь. Та Ядвіга Олізарівна б‘є всі стереотипи.
У неї надзвичайно сумне минуле, і в її котяри Аристарха теж. Насправді, вони дуже нещасні і самотні. А Аристарх за все своє котяче життя навіть молока не коштував, що там вже говорити про ковбасу і масло.
І недобрі справи вони роблять не тому що злі і люблять пакостити, просто так того потребують правила нечисті.
А раз у 88 років, кожна поважаюча закони нечистої сили Баба Яга, повинна вибрати собі ученицю і навчити її відьомських справ.
Вибір Ядвіги Олізарівни падає на дівчинку Таню із села Горобці, що живе з хворою бабусею. Але навіть магія і чари не могли передбачити того, що в Тані є справжні друзі, які заради неї здатні на багато чого, в тому числі і на нерівну боротьбу з відьмою.
Не могла знати Ядвіга, що діти застосують хитру, але дієву зброю- доброту, турботу і ласку. «О, то могутня сила — добро!..»
Та ще одна непередбачувана обставина, про яку бабця-чаклунка навіть і подумати не могла, та й не сміла, - те, що вона прив‘яжеться до дівчинки, мов до рідної. І ось тут випливає цікава и дуже спойлерна інтрига.
Надзвичайно цікава пригодницька повість-казка для дітей, яка не залишить байдужим і дорослого.
Тут вам і Баба Яга, і домовики, і кіт, що вміє розмовляти, і всяка нечисть, що плете інтриги. І дружба, що долає все.
І фінал, від якого задоволено муркотиш сама, бо так і має бути в казці. Зрештою, і в житті також.
«Не можу зрозуміти, чому воно так виходить, — обізвався він по паузі. — Зроблять тобі добра, допустимо, на кухоль молока — а тобі обов'язково хочеться розплатитися за десять…»
От вам і мораль.
Вы думаете Бабя Яга древняя старушка - растрёпанная, грязная, с метлой, в ступе и обязательно с чёрным котом за плечами? Ну, в принципе вы не ошибаетесь. Но Ядвига Елизаровна бьет все стереотипы.
У неё чрезвычайно грустное прошлое, и в ее кота Аристарха тоже. В действительности, они очень несчастны и одиноки. А Аристарх за всю своей кошачью жизнь даже молока не пробовал, что там уже говорить о колбасе и масле.
И недобрце дела они творят не потому что злые и любят пакостить, просто так того требуют правила нечисти.
А раз в 88 лет, каждая уважающая законы нечистой силы Баба Яга, должна выбрать собе ученицу и научить ее ведьмовских дел.
Выбор Ядвиги Елизаровны падает на девочку Таню из села Горобцы, которая живет с больной бабушкой.
Но даже магия и колдовство не могли предусмотреть того, что у Тани есть настоящие друзья, которые ради нее способны на много чего, в том числе и на неравную борьбу с ведьмой.
Не могла знать Ядвига, что дети применят хитрое, но действенное оружие- доброту, заботу и ласку. "О, это могучая сила - добро!.".
Да еще одно непредсказуемое обстоятельство, о котором бабка-колдунья даже и подумать не могла, да и не смела, - то, что она привяжется к девочке, словнок родной. И вот здесь выплывает интересная и очень спойлерная интрига.
Чрезвычайно интересная приключенческая повесть-сказка для детей, которая не оставит безразличным и взрослого.
Здесь вам и Баба Яга, и домовые, и кот, который умеет разговаривать, и всякая нечисть, плетущая козни. И дружба, что преодолевает всё.
И финал, от которого довольно мурлычешь сама, потому что так и должен быть в сказке. В конечном итоге, и в жизни также.
"Не могу понять, почему оно так выходит, - откликнулся он по паузе. - Сделают тебе добра, допустимо, на кружку молока, а тебе обязательно захочется расплатиться за десять…
Вот вам и мораль.
Открытая книга января.
Ніночка Nina_M , величезне тобі спасибі за таку чудову пораду.
Комментарии
Згідна на всі сто! Тільки-но "проковтнула" іншу книгу у автора "Бухтик із тихого затону" теж у повному захваті.
Дякую)
Теж не читала. Треба буде купити пару його книг з ілюстраціями.
Чудово, що книга тобі до душі. Справді, часом хочеться звичайного добра.
Здається, книга сподобалася мені навіть більше, ніж моїй донечці))) Хоч вона досі співає пісню котів про вкрадену ковбасу)))
Я уже своїм не підкину, на жаль. Хіба що, як у них свої будуть діти.
Час летить дуже швидко...
Ой да.