Отже "Лис". Найбільший з творів цієї збірки. (З трьох маленьких оповідань я поки встигла прочитати лише одне) Читати було досить цікаво. Мова автора вельми сподобалась (а для мене це має значення), любов автора до Мукачева сподобалась ще більше. А от щодо сюжету і головного героя не все так однозначно. Доля Лиса, як на мене, така собі суміш з серіалу "Бригада" (який я терпіти не можу) і коронної фрази Мишлаєвського (якого я обожнюю:)) "И прослезился!" Увесь час мене не відпускала думка - а що зовсім ніяк не можна було зробити героя людиною нормальної долі і нормального виховання? Тобто такі - нормальні - герої не цікаві? Або ж тоді він не був би таким багатим і впливовим? Автор намагався донести думку, що в нас чесних, не кримінальних, бізнесменів немає? От красно дякую, без нього ми цього не знали!
Героїня сподобалась, хоча мені трішки псувало задоволення безсумнівність того, що вона закохається в героя по самісінькі вуха. А от маму героїні, яка, власне, за кадром, і подається як чистий тобі янгол, автор зіпсував вщент однією крихітною деталькою, мені деталька здалась огидною, що сильно вплинуло на сприйняття мною янгольськогой образу, я до дрібничок прискіплива. Власне, головний герой теж врешті перетворюється на янгола, героїня навіть знаходить в нього рубці від ампутованих колись крил:)
Але в цілому в книжці стільки усяких смачних, як на мене, деталей (подекуди смачних у буквальному сенсі), що я знайомством з автором задоволена. Спробую ще щось в нього почитати, можливо, не завжди його тягне на тюремно-кримінальну романтику.