5

Знищення українського села – один із головних злочинів радянської влади. Знищення любові до землі, любові справжньої, магічної, що перетворяє людину на господаря власного життя, на натхненного творця із натрудженими, мозолистими руками, на створіння, що глибоко пустило свої корені і щедро розплодилося на всі боки. Забрати землю у такої людини – то значить лишити її мрії, сенсу життя і, власне, самого життя. Забрати працьовитих і працелюбних людей від такої землі – то значить на довгі роки викоренити культ землеробства, знепліднити землю, приректи її на зубожіння, на винищення, на бур`яни. Знищити поклоніння землі в країні, яка ніби створена природою для щедрого землеробства, – то значить знищити саму країну, підкосити її, перетворити її на щось таке, про що писав геній Тарас Шевченко: «Народе мій, замучений, розбитий, Мов паралітик той на роздорожжу».

Марія, Марія, Марія... Ти – земля, ти – життя, ти – страждання і біль, ти – надія і любов. Ти нещасна і скалічена моя країна.