Больше рецензий
Эксперт
Експерт? Ну-ну..... Книголюб, кавоман та кицюнелюб
30 сентября 2015 г. 14:58
660
5
РецензияРевнощі до кохання - це як заборона чи ймовірність втрати, - що на кшалт кардамону до кави. Гострійший смак, п'янкішийаромат, і коли звикаєш, важко зректися.
На початку роман здається схожим на безкінечну кількість любовних романів, при чому написаним не сьогодні, а десь на початку минулого сторіччя, або й ще раніше. Але за начебто простими діалогами, переказом подій (іноді дратувало повторення по декілька разів одного й того ж) криється звичайне життя. Так-так просте життя, без будь-яких прикрас, нагнітання атмосфери. Просто одне кохання, хай і нестандартне, все ж таки різниця у 30 років, і перебування Адама у шлюбі на час їх зустрічі. Але це звичайне життя, десь прочитала, що авторка пише продовження цього роману. Навіть не знаю, з одного боку дуже хочеться дізнатись хто з'явиться у Анни, як надалі складуться її стосунки з дітьми та родиною Адама, але дуже боюся щоб це все не стало схожим на "мильну оперу". А то знайдуть її ще одного чоловіка, а то вже буде зайвим. Книжка мабуть скінчилась так як і повинна була, так як і скінчилось їх кохання, бо щасливими бути довгий то не дозволена розкіш.
Чи повірила я героям та сюжету. Так повірила. Життя воно різноманітне. Дивно тільки, що тітка Адама не стала створювати перешкод. Думаю авторка й так написала чималенький роман й не хотіла його переобтяжувати, залишивши багато чого за кадром.
Сумнівалась яку ж оцінку ставити. Остаточною оцінкою буде вища, тому що цей роман заставив мене плакати (у робочий час, коли будь хто може зайти до кабінету), я відчула той розпач і почула той крик, коли Анна все побачили у погляді лікаря.
Дехто закидає, що Анні все дісталось напрочуд легко, як авторка гарно прибрала Анелю зі сцени. То вона ще гарно зробила, бо я вже вигадала її коханця, якого буде відкрито, і її з ганьбою виженуть з сім'ї. Але ж то західна Україна, в крові багатьох тече польська кров. А поляки, то дуже гонорові люди.
Сподобалось музичне оформлення твору. Кожна частина має музичну назва, яка дуже чітко визначає про що в цій частині піде мова. Мріялось, що з часом Анна знову буде грати на фортепіано, але не судилось, то мабуть Еля з Ясею надолужать.
Сподобалась звичайно кава, її було вдосталь на сторінках цього роману, й іноді вона була з кардамоном (це смачно, скоштуйте як-небудь).
Звучить музика …за вікном падає сніг… а на столі дві одна філіжанка кави з кардамоном.
Русский вариант
В начале роман кажется похожим на бесконечное количество любовных романов, причем написанных не сегодня, а еще в начале прошлого века, или еще раньше. Но за простыми диалогами, пересказом событий (иногда раздражало повторение по несколько раз одного и того же) кроется обычную жизнь. Да-да простая жизнь, без каких-либо украшений, нагнетания атмосферы. Просто одна любовь, пусть и нестандартная, все же разница в 30 лет, и пребывание Адама в браке на момент их встречи. Но это обычная жизнь, где-то прочитала, что автор пишет продолжение этого романа. Даже не знаю, с одной стороны очень хочется узнать, кто появится у Анны, как в дальнейшем сложатся ее отношения с детьми и семьей Адама, но очень боюсь, чтобы это все не стало похожим на "мыльную оперу". А то найдут ей еще одного мужа, а это уже будет лишним. Книга, пожалуй, закончилась, как и должна была, как и закончилась их любовь, потому что быть счастливыми долго это не позволительная роскошь.
Поверила ли героям и сюжету. Да поверила. Жизнь она многообразна. Странно только, что тетя Адама не стала создавать препятствий. Думаю, автор и так написала немаленький роман и не хотела его перегружать, оставив многое за кадром.
Сомневалась какую же оценку ставить. Окончательной оценкой будет высшая, так как этот роман заставил меня плакать (в рабочее время, когда любой может зайти в кабинет), я почувствовала то отчаяние и услышала крик, когда Анна все увидели во взгляде врача.
Некоторые говорят, что Анне все досталось на удивление легко, как автор хорошо убрала Анелю со сцены. Так она еще хорошо сделала, потому, что я уже придумала ей любовника, который будет открыт, и ее с позором выгонят из семьи. Но это западная Украина, в крови многих течет польская кровь. А поляки, то очень гордые люди.
Понравилось музыкальное оформление произведения. Каждая часть имеет музыкальное название, которое очень четко определяет о чем в этой части пойдет речь. Мечталось, что со временем Анна снова будет играть на фортепиано, но не суждено, наверное Эля с Ясей наверстают.
Понравился конечно кофе, его было достаточно на страницах этого романа, и иногда он был с кардамоном (это вкусно, попробуйте как-нибудь).
Звучит музыка ... за окном падает снег ... а на столе две одна чашечка кофе с кардамоном
книга прочитана в рамках игр: Книгомарафон 2015, четыре сезона, книжное государство
Комментарии
Люда, спасибо, все никак не доберусь до этой книги, но чую, что ее надо подвинуть в списке приоритетов.
Как на меня ее хорошо бы читать в зимний вечер, когда падает снег и пить кофе с кардамоном маленькими глотками )))
так что можно еще немного полождать
Ага, если эта зима будет такой же как предыдущая, то снега можно очень долго ждать:-))
судя по лету и осени, то да. Но с другой стороны хорошо, хоть не вымерзнем в квартирах, а то муж сказал, что наши "любимые правители" решили, что в квартирах было +16.
Ой, а мне +16 может замечательно))) Не люблю жару и духоту, у меня и зимой окна открыты почти всегда))). Но да, не все такие психи как я)))
не-не, меня на работе психом называют. Я летом люблю прохладу, поэтому всегда включен кондиционер, а зимой люблю тепло, поэтому всегда работает обогреватель)))))
А учитывая, что муж себя чувствует комфортно при +24, ему даже +20 не комфортно, то для нас это тяжкий случай. Еще и не любим натягивать на себя дома кучу одежды.
ну, у вас случай еще ничего))). У меня знакомый, так у него жена такая мерзлячка, что она даже при 30+ спит под теплым одеялом, а мысль о том, чтобы в такую жару приоткрыть окно вызывает у нее чуть ли не истерику (сквозняка боится!). Там чуть ли не до развода дошло, чтобы она согласилась окно хоть на проветривание открывать.
О, да, этот случай по серьезней)) нашего будет.
У нас один сотрудник летом ходит в теплых ботинках, в шерстяном костюме и еще теплая футболка под одеждой, тоже сквозняков и простуды боится. Возле него конечно стоять рядом не возможно.
Капец))))
А мені перша частина сподобалась більше. Під кінець я трохи занудьгувала. А якщо бути зовсім відвертою, я в кохання з різницею в 30 років не вірю. Їй - 30, вона молода жінка, йому - 60 - це вже пенсія, підстаркуватість. А в той час, мабуть, старіли швидше. І Анелю мені було щиро шкода - жінка зі всіх сил старається зберегти сім"ю і "лице" в суспільстві, але з молодою амбітною коханкою впоратись не так легко. Хоча чого в житті не буває?
Я навпаки нудьгувала на початку. В таке кохання вірю. По-перше, чоловіки не обтяжені фізичною роботою та вагітністю з родами старішають пізніше. По-друге перша її закоханість пов'язана з тим що не дуже багато чоловіків, хлопців вона зустріала, та й тата вона не знала, тому це те кохання де він тато, а вона донечка. Вона навіть на ви до нього зверталась. Тому тут нічного дивного немає.
Потім Анна не була амбітною, вона просто хотіла жіночого щастя. А життя воно різноманітне і ніколи не знаєш де заскоче кохання. Анеля й Адам по своєму любили одне одного, але це не було пристрастю, скорше звичка та взаємоповага.
На рахунок тато-донька, я з вами згодна. Можливо, з цього боку я на ситуацію не глянула. Ходять чутки, що авторка пише продовження. І я буду чекати, цікаво, як продовжиться доля Анни. Яким буде її наступне кохання. А воно, напевне, буде. Вперше з вами дискутую. Це круто. Я страшенно рада, що дружу з вами;)))
Вибачте, що зразу не відповіла, повідомлення загубилось серед інших.
Ні-ні я не хочу іншого кохання для неї, після першого то вже буду не кохання, то вже буде не історія Анни та Адама. Ця історія скінчилась. І якщо буде продовження то нехай про Елю та Ясу.
Якщо книжка обговорюється, то вона гарна, вона змусила замислитись, проаналізувати і як наслідок винести щось корисне для читача.
Яка ж ви безпоередня, я теж рада, що ми дружимо:))
Про Ясу і Елю? Круто. Це було б дійсно цікаво. Я з вами цілком згодна - перше кохання буває тільки раз, і воно "непорівнюване" з іншим. Але Анна - молода жінка, так тяжко йшла до свого щастя, то заслуговує його і в майбутньому. Але ви маєте рацію, мабуть, не варто псувати історію Адама і Анни, нехай вона залишиться такою як є, незаплямованою почуттями до "чужих".
И я никак не доберусь. А надо.
Тебе должна понравиться, ты больше меня любишь романтишные)))
Ага)
спасибо, особенно за перевод.
Ну а как же без него. Не все ведь читают на украинском))) а книга которой хочется поделиться)
жаль книга не переведена
самое интересное, что некоторые переведенные книги с украинского на русский, исчезли из интернета((.
Возможно на русском немного потеряется тот особенный львовский колорит.
Сколько же мы теряем читая английских, японских, французских и др. авторов не в оригинале((
происки полит озабоченных(((наверное...
раздражает
конечно теряем..но с языками у меня беда
да у меня тоже не сильно с языками. Только на украинском и русском читаю)
Ну иногда могу на белорусском полистать, до первого смеха), а так понимаю )))
Я тоже люблю эту книгу)
Замечательный искренний отзыв!
спасибо, Лана) благодаря тебе и прочла ее)