5 Світ дуже малий, коли нікуди йти

І знову Барселона, прекрасна, і в той же час сіра, страшна і небезпечна. Містики в ній майже не буде, і Кладовище забутих книг особливої ролі не відіграє. Зате проявляться деякі таємниці, і стануть зрозумілими вкиди, що автор робив у другій частині.
Знову зустрінемося ми Девідом Мартіном, в дещо незвичній і жахливій ситуації. Промайнуть перед нами останні дні Ізабелли. Подорослішалі Даниель і Беа Семпере ростять сина. Життя продовжується, але минуле переслідує наших героїв. Нічого не закінчилося для тих, хто проти режиму.

А ще книга В’язень Неба призначена в основному Фермінові. Як на мене, то він вартий цього, адже цей скромний і трохи фривольний чоловʼяга давно уже став моїм улюбленцем (та й, підозрюю, не тільки моїм). Зʼявився він ще в першій історії, але виконував роль другорядного персонажу. І я рада, що врешті Сафон надав слово йому.
Як виявилося, його повернення в Іспанію було роковим. Фермін став вʼязнем тюрми Монтжуїк. Те, що прийшлося йому там пережити, важко описати. Але Сафон зміг. Волоси дибки від того, як поводилися з вʼязнями, як людей принижували і знецінювали. Ферміну вдалося неможливе - втекти з фортеці, з якої ще ніхто не втікав. Спогад про Девида Мартіна він пронесе через все життя. Як і ніколи не забуде коменданта Вальса. До речі, про Вальса ми також взнаємо багато цікавого. І є надія, що колись таки і він буде наказаний.

А ще ця книга показала мені недавно прочитану Ігри янгола в зовсім іншому світлі. Так мене давно не обманювали, але я навіть рада цьому. Вийшло дуже оригінально, і захопливо, и цикл заграв новими фарбами.

Ось так плавно підвели нас до Лабіринту духів , тобто до розвʼязки. І тепер мені трохи страшно, бо автор хоч і хороший оповідач, але місцями жорстокий. Не заблукати б в тому Лабіринті

И снова Барселона, прекрасная, и в то же время серая, страшная и опасная. Мистики в ней почти не будет, и Кладбище забытых книг особой роли не играет. Зато проявятся некоторые тайны, и станут понятны вбросы, что автор совершал во второй части.
Снова встретимся мы Дэвидом Мартином, в несколько необычной и ужасающей ситуации. Пройдут перед нами последние дни Изабеллы. Повзрослевшие Даниэль и Беа Сэмпер растят сына. Жизнь продолжается, но прошлое преследует наших героев. Ничего не кончилось для тех, кто против режима.

А еще книга Узник Неба предназначена в основном Фермину. По-моему, он достоин этого, ведь этот скромный и немного фривольный мужчина давно уже стал моим любимцем (да и, подозреваю, не только моим). Появился он еще в первой истории, но исполнял роль второстепенного персонажа. И я рада, что наконец Сафон дал ему слово.
Как оказалось, его возвращение в Испанию было роковым. Фермин стал узником тюрьмы Монтжуик. То, что пришлось ему пережить, трудно описать. Но Сафон сумел. Волосы дыбом от того, как обращались с заключенными, как людей унижали и обесценивали. Фермину удалось невозможно - бежать из крепости, из которой еще никто не бежал. Воспоминание о Дэвиде Мартине он пронесет через всю жизнь. Как никогда не забудет коменданта Вальса. Кстати, о Вальсе мы также узнаем много интересного. И есть надежда, что когда-нибудь и он будет приказан.

А еще эта книга показала мне недавно прочитанную Игры ангела в совсем ином свете. Да меня давно так не обманывали, но я даже рада этому. Получилось очень оригинально и увлекательно, и цикл заиграл новыми красками.
Вот так плавно подвели нас к Лабиринту духов , то есть к развязке. И теперь мне немного страшно, потому что автор хоть и хороший рассказчик, но местами жесток. Не заблудиться бы в том Лабиринте