4

Не пам'ятаю, коли і як ця книга потрапила на мою читалку. Певно, якось підсвідомо я її додавала. Чи це від того, що я вже мала приємний досвід читання Літвака (точніше його максим на різноманітні теми у одному популярному журналі).

Можу сказати напевне, що після цієї "випадкової" книги я додам ще пару-трійку творінь цього автора на PocketBook.
Як завжди вдячна автору(ам). Відчула себе теж Боязливою Левицею, яка налякана сучасним життям, конфліктами, які переслідують на кожному кроці і треба бути готовою до відстоювання своїх думок щодня. Хоча, я здебільшого порівнюю себе з Вовчицею чи Ведмедицею, які чатують, захищають найдорожчих, і лише у загрозливих ситуаціях виходять із себе, втрачають рівновагу. Саме мистецтву, як не втратити себе і при цьому вдало маніпулювати оточуючими за допомогою методик Літвака, вчить нас головна героїня (Левиця, яка протягом книги "виростає" на наших очах).

Боязлива Левиця (це іронічне ім'я, яке дав їй М. Л.) - яскравий представник невротичної особистості (теоретичні особливості цього типу особистості читачам пояснюються цитатами із праць Літвака, Карен Хорні, місцями навіть Фрейд). Та й сама героїня наводить вдалі приклади своїх неадекатних реакцій на конфлікти із "суспільним". До речі, саме після прочитання цієї книги я упевнилася у своєму бажанні прочитати Хорні, Фромма і Берна.

Своє життя Левиця (вона ж Галя) подає у вигляді щоденникових записів, розділяючи при цьому книгу на пору дитинства, юності, навчання, першого досвіду роботи і "уживання" зі своїм начальником, випадкових сексуальних зв'язків і усвідомлених довготривалих стосунків, кохання, стосунків із донькою, батьками, родиною колишнього чоловіка. Разом з тим, у мову героїні періодично втручається М.Л., аналізуючи її думки, та й сама героїня робить інколи нотатки з погляду себе "сучасної" на себе "колишню" . Фрейдівське твердження , що "все родом із дитинства", продовжується і тут.

Каким бы храбрым ни был ребенок, он от постоянных окриков становится трусливым и тревожным. С одной стороны, родители делают очень многое хорошего для детей, с другой стороны, они на них кричат. Дети не понимают, за что на них кричат, и становятся трусливо тревожными.

Принцип сперматозоїда і метод "психологічного айкідо" були досить цікавими, із ПА маю намір ознайомитися детальніше ( Михаил Литвак "Психологический вампиризм" , Михаил Литвак,Татьяна Солдатова "Психологическое айкидо в деле" ). У "психологічному романі" не сподобалось, як мати-головна героїня застосовує свої знання на доньці. Враження, що всі люди навколо, всі конфлікти для неї - лише тренажер для відпрацювання психологічних методик.

"Зачепили" поняття "сценарію", "параду поколінь" і "сократичного діалогу"; зустрічалася із ними раніше, але після цієї книги, зрозуміла, що все ж знаю про це мало.

Ще мені неймовірно подобаються книги у вигляді щоденникових записів (за це однозначно "+"!).

Коли впевнено стоїш на ногах, коли фінансово незалежний, коли вкладаєш капітал у навчання, коли розумієш цінність знань і практичних, професійних навичок, коли витрачаєш енергію не на жаління себе, а на саморозвиток, коли розумієш цінність себе як ОСОБИСТОСТІ - тоді й приходить звільнення від неврозу.

Я вошла во вкус работы так, что остановиться не могу. Только на фоне этого одолевает зеленоватая тоска. Чувство одиночества. (Вот так всегда и бывает, когда человек начинает делать легко свое дело, освобождается энергия, которую так и хочется на секс направить. Конечно можно начать бегать в поисках сексуального партнера. Но лучше бы интенсифицировать свою деятельность, чтобы подняться выше. Там и партнеры могут попасться совсем другого качества. - М.Л.)

Страх - вагома і відчутна сила в моєму житті, із руйнівними проявами якої я намагаюся боротися щодня.
Це книга для тих, хто бореться зі своїми страхами.
Байдуже, що вони родом із дитинства, і вкорінилися дуже глибоко.