3

Чим далі від першої книги тим менше стає схоже на детектив.
Взагалі мені рідко заходять книги де фігурують різні спецслужби типу ФБР, ЦРУ. Завжди знаходиться якийсь спецагент, який все зробив, усе вміє і йому за це нічого не буде. Тож третя частина про "псевдопсихолога" чи "психолога з блискучим минулим" Себастьчна Бергмана мала мало шансів.
В горах знаходять шість трупів - чоловіки, жінки, діти. Цей момент здався якимось зачерствим, майже ніхто не проявляє достатньо емоцій чи переживань з приводу кількості жертв чи їхнього віку. Ну є шість трупів, окей, будемо працювати. Можливо так і працюють професіонали, але якось вийшло неправильно. Навіщо було додавати дітей? Щоб більше шокувало, чи щоб збільшити масштаб трагедії та бездушності?
Так от, держкомісія стає до роботи і намагається знайти вбивцю.
Саме розслідування робиться настільки незначущим, що відходить на задній план, віддаючи лаври першості нездоровим мелодраматичними стосункам батьки-діти. Батьки спершу черстві та холодні до дітей, наприклад Урсула, а потім дивуються, що діти їм ніби чужі. Інші ж, такі як Себастьян чи Вальдемар не можуть дати дитині жити своїм життям. (Мені довелося багато розмірковувати про що завгодно, але не про вбивства та пошук винних).
В цій частині я зрозуміла, що геть усі герої мені неприємні і не подобаються.
Поки ця книга найгірша з поміж інших, з острахом буду братись за четверту частину. Може навіть доведеться відволіктися за допомогою іншої книги.

516 день