5 Рецензия на книгу – «флешмоб 2022»

Перше враження після того я закрила книгу - у нас є такі суперові письменники. Але як виявилось на жаль вже не має. Декілька років тому Сергій Оксенич помер і більше нічого не напише. Мене і зараз дивує, чому я про нього нічого не чуло. Тим паче «Вбивство п’яної піонерки», дуже класна книга. Назва хоча трохи і ексцентрична, але повністю відповідає тексту. Книга взагалі не про вбивство, незважаючи, що є і труп, і розслідування.

Найголовніше в книзі це атмосфера. Атмосфера містечка на півдні України передане просто геніально. Та й в принципі мабуть кожен хто жив або приїзжав в українське село в минулому сторіччі пізнає саме його – українське неймовірне маленьке містечко.

Вовка тринадцятирічний пацан розказує, що у них коїться на вулиці. Розповідь у нього трохи дитяча, але Вовка має дар підмічати дедалі не даючи оцінку. На відміну від дільничного Ревміра, який з людьми хоче себе вести як влада, але характеру у нього не вистачає. Тому з мешканцями він у напружених відносинах, так як люди відчувають його нещирість та певну слабкість.

Дуже доречний тут містичний флер. Містика, відьмівство та подойбічне завжди було присутнє в українській культурі та житті.

Я вражена і стилем автора, де передані місцева говірка та особливості побуду. Такі тремтячі спогади про те як їхали в поїзді, як збиралися увечері після роботи та волейболу на посиденьки, як в основному дружньо жили, як батько своїх хлопців вчив водити машину. Ще багато різних ситуацій, які переживаєш разом з героями і автором. Я в захоплені від тексту, від читання, від атмосфери. Книга запам’яталася. Моя щира десятибальна оцінка.

Первое впечатление после того, как я закрыла книгу - у нас есть такие суперовые писатели. Но как оказалось, к сожалению, уже нет. Несколько лет назад Сергей Оксенич скончался и больше ничего не напишет.

Меня и сейчас удивляет, почему я о нем ничего не слышала. Тем более «Убийство пьяной пионерки» очень классная книга. Название хотя немного и эксцентрично, но полностью соответствует тексту. Книга вообще не об убийстве, несмотря на то, что есть и труп, и расследование.

Самое главное в книге – это атмосфера. Атмосфера городка на юге Украины передана просто гениально. Да и в принципе, наверное, каждый, кто жил или приезжал в украинское село, в прошлом столетии узнает именно его – украинский невероятный маленький городок.

Вовка тринадцатилетний пацан рассказывает, что у них творится на улице. Рассказ у него немного детский, но у Вовки есть дар подмечать все не давая оценку. В отличие от участкового Ревмира, который с людьми хочет вести себя как власть, но характера у него не хватает. Поэтому с жителями он находится в напряженных отношениях, так как люди чувствуют его неискренность и определенную слабость.

Очень уместен здесь мистический флер. Мистика, ведьмовство и потустороннее всегда присутствовало в украинской культуре и жизни.

Я поражена и стилем автора, где переданы местный говор и особенности быта. Воспоминания до дрожи, как ехали в поезде, как собирались вечером после работы и волейбола на посиделки, как в основном дружески жили, как отец своих ребят учил водить машину. Еще много разных ситуаций, которые переживаешь вместе с героями и автором. Я в восторге от текста, от чтения, от атмосферы. Книга запомнилась. Моя искренняя десятибальная оценка.