4 Спойлер Щоб відволіктися й відпочити

Вперше читала Дюма, і місцями роман мене дуже смішив, бо характери героїв наївні (наприклад, Ін'їго відпустив злочинця Фернандо самостійно у в'язницю без охорони, а раптом він би втік?), непослідовні.
У романі є цікаві історичні ремінісценції, як-от: історії взаємовідносин Колумба з Фернандом II й Ізабеллою I, звільнення Гранади від маврів, смерть Філіпа Вродливого, опис палацу Альгамбра, опис пейзажів, Сьєрра-Невади, на тлі яких розгортаються події, опис 19-річного Карла V Габсбурга — імператора Священної Римської імперії.
Вчинки героїв, особливо остання сцена, ніби якась театральна подія: дуелі через кинену образу, романтизм у стилі "вона викинула ці ключі у воду", "всі кликали короля — і тут король Карл незрозуміло звідки з'явився", "він став на коліна, поцілував її руку". Стиль, в якому пише Дюма — все говорить про те, що це класичний приклад твору в жанрі романтизму, дія якого відбувається у 16 столітті. Для мене це виглядає незвично й комічно трохи.
Інколи пишний стиль, оця наївність, іронія, повторювання по десять раз одного й того самого (це типу, щоб я не загубилася в заплутаному сюжеті), великі відступи = вода яку можна забрати/описати коротше й не так драматично мені набридали і смішили.
Книжка залишає легке, насичене, приємне враження, все закінчилося щасливо, всім справедливо було винесено по заслугам.
Найбільше з усіх героїв сподобалася Хінеста. Це хоробра, добра дівчина.