5

Історію нам розповідає сам Едді Яку, що зміг вижити, не дивлячись ні на що, адже х.о.т.і.в ж.и.т.и

Моя проблема була у тому, що я надіялась отримати художній твір, щось типу Ремарка, але ж на обкладинці написано: «Мемуари чоловіка, що пережив Голокост», тобто це буде щось по типу щоденника.
Але щоб не розчаровуватись, не потрібно зачаровуватись, як то кажуть :)

Не дивлячись на мої упередження і очікування, я отримала дуже проникливу історію. Мені настільки сподобалось, що я, прочитавши книгу за вечір, ще довго не могла прийти до тями.

От дивитесь ви на обкладинку, на ніжні кольори, соф-тач такий приємний і пухнастий на дотик, глянцеві букви, цю зірку (яка на перший погляд не має нічого спільного з концтаборами) і вам здається, що під обкладинкою мила історія. Потім ви читаєте назву, анотацію і розумієте, що милого там не буде нічого.

Такі двоякі враження у вас будуть і після прочитання книги: от ви дійшли до кінцевих сторінок і начеб-то нічого доброго, але ця книга наповнена любов‘ю і надією! (А тепер знову подивіться на обкладинку, хіба вона не транслює нам те саме?)

Едді, столітній дідусь, в такій живій та оптимістичній манері все розповідає! Не має слів. Здається, ніби ви сидите з добрим другом і за чашкою чаю слухаєте увесь пройдений шлях.

Наскільки ж людина хотіла жити і мала надію на краще майбутнє, не дивлячись на те, що через ста рідних залишилась сама, без грошей, без речей, без імені, лише з номером, викарбуваним пожиттєво на тілі та зі спогадами.

Саме спогади, друг Курт та надія змогли втримати нашого товариша Едді на плаву.
Хлопці тягнули один одного у концтаборі, шукаючи їжу та пробуючи хоч якось вижити, а пізніше уже чоловіками, вони тягнули один одного у цій вервечці, коли начебто все закінчилось і полонених визволили, але спогади небезпеки залишились і з цим потрібно було жити, до цього необхідно було пристосовуватись.

Чудова та прониклива історія, яку варто прочитати кожному! Вона нікого не залишить байдужого і варта того, щоб її прочитали за вечір і щоб цей чудовий томик від «Vivat» прикрашав ваші полиці.

І коли гість запитає у вас, що це за краса, ви могли відповісти: «У цій книзі подорож у ціле Життя мого друга Едді, почитай обов’язково!»

*автор усіх своїх читачів називав друзями, що дуже мило*