3 Що з того?..

Будь- який шлюб- своєрідний. Навіть щасливий. То що ж може бути такого узагальнюючого, щоб назвати його "по-американськи"?
А коли з'ясувалося, що історія про темношкіру пару, то чому не "по-афроамериканськи"? Заінтригований з самого початку, вирішив, що до суто теоретичних знань про медичні особливості організмів цієї раси, відкриються ще психологічні.
Марно сподівався. Не думаю, що це типовий шлюбі типові стосунки.
Нічого не знайшов про письменницю. Може, вона мала проблеми із законом? Дивна манера опису подій: гвалтування- на якомусь далекому тлі.
Не виникло співчуття до жодного з героїв ( хіба що- до Старого Гіка).
Може, я пеньок: не розумію задуму авторки. Що вона хотіла донести до читача ? Таке собі відчуття змарнованого часу, а іноді- ще гірше. Як каже хтось з героїв: " Будь-які відносини потребують, щоб ви разом пройшли через яке-небудь лайно..."
Т. Джонс через нього провела, наліпила такий собі хеппі-енд, залишається з подивом знизати плечима.