4.5

Я довго думала, яким одним словом описати цю книгу. І, зрештою, знайшла його.
⠀
Дивовижна. Від першої до останньої сторінки вона – дивовижна. І все в ній – мистецтво: сам сюжет, мова, композиційні особливості, навіть оформлення та якість видання.
⠀
Це історія про двох дівчат, які на перший погляд мають не так багато спільного: одна – італійка, художниця доби Відродження, яка, заради мрії бути мисткинею, майже все своє життя прикидається хлопцем Франческо; інша – Джорджі, підліток, англійка в сучасному світі, яка тяжко переживає втрату матері. Але зв'язок є: він у мистецтві, він у втраті матері, він у палаццо, в якому немає місця нудьзі - Скіфаноя, що в місті Феррара. Він, зрештою, такий сильний, що Франческо опиняється біля Джорджі в якості духа.
⠀
Мені завжди імпонували книжки, в яких сюжет пов’язано з тісним переплетінням часів та доль. Тут, крім цього всього, є ще дещо. Це свого роду пасхалки, розкриваючи які, глибше розумієш зв'язок двох сюжетних ліній. Дещо бачиш одразу, дещо – лиш після прискіпливого аналізу, а дещо взагалі – відчуваєш, але пояснити не можеш. Як на мене, це фірмовий знак якісної літератури: коли під поверхнею сюжету розташовано багато думок, які відкриваються не одразу і не всім.

Трохи про композицію. Книга складається з двох абсолютно ідентичних за обсягом частин: «Одна» і…. «Одна». Дві історії, які можна читати в будь-якій послідовності. Сенс книги від того не зміниться. Частини всередині майже ніяк не поділені, навіть більше – характерною рисою в них є хаотичність: думок, мови, спогадів та сьогодення, а також стрибків у часі. Одна частина так красиво, елегантно і, в той самий час, дуже інтелектуально доповнює іншу: крізь призму сьогодення бачимо минуле, а минуле, натомість, глибше розкриває сьогодення.
⠀
Так чудово, коли книга перевищує всі очікування. Коли обираєш за анотацією, не знаючи автора, а виявляється – тримаєш в руках перлину, відкривати яку є справжньою приємністю.