3.5

Я не дуже охоче читаю оповідання, і читаю їх досить рідко, а проте це вже третя збірка оповідань за цю весну, і, напевно, не остання. Такий настрій зараз. І серед оповідань часом трапляються й справжні перлини, про які потім довго пам'ятаєш. Тож вирішила почитати цю збірку Франсуази Саган. Не пригадую, чи читала раніше її романи, але тепер зверну і на них увагу. Читається цікаво, оповідання насичені атмосферою Франції, аристократизмом і меланхолією. Вони про любов, життєві історії, замальовки комічних і сумних ситуацій.

Героями її стали люди заможні, небідні, політики, аристократи. Здається, що в них то точно має бути менше проблем, вони мають бути щасливішими за інших. Але ні, вони так само прагнуть щастя, любові, підтримки, хочуть, щоб їх розуміли. Ми почитаємо про раптовий виграш у казино, дуелі, нерівні шлюби і подружні зради, останніх тут ой як багато. Цікаво, чи лише французи так легко до них вдаються?

Але оповідання легкі, з ноткою суму. Чудова книжка, щоб провести з нею вечір.