3.5 Тяжка, дуже тяжка книжка...

Є такі речі про які говорять, але вони існують десь паралельно. Мабуть, не кожна людина може "пропустити крізь себе ТАКЕ". Усвідомлення ТАКОГО, що може ТАКЕ бути, що ТАК було, а було ТАК на рідній землі. Всього-навсього одна книга змушує дивитися на політику "Союза нерушимого республик свободных" як на щось, як на щось... А впринципі, хто сумнівався, що так і було? Просто книга все наблизила, звернула увагу на те, що всі знали, але не помічали.
Василь Барка став українським народним співцем (кобзарем?) мук голодомору. Факт того, що українців за рік загинуло більше (згідно з деякими джерелами трішки менше) ніж євреїв під час холокосту змушує здивуватися. Дике звірство, яким був холокост, обурює світову громадськість та єврейську общину, тоді коли Українського голодомору 1933-1934 років начебто і не було. А вже в той час була боротьба з українським вільним духом, який просто створений для "малого бізнесу", який не хотів бути гвинтиком радянської, бюрократичної системи.
Чому воно все так різко відчувається? Тому що все на прикладі не якоїсь громади, а на прикладі однієї, можна сказати типової, української сім'ї. Яка виявилася в епіцентрі тих горезвістних подій. Громада людей такою далекою здається, а приклад однієї людини такий близький і зрозумілий. Кінець безповоротний... Все в тумані... Все ілюзія... Немає ні потойбіного страху, ні огиди. Тільки тваринна битва за виживання. Щось або когось з'їсти. Бідні ховрахи. І собаки. І дрозди. І коти.
В такому стані вже немає болю та жалю. Вони будуть потім. А головне вижити. І спробувати не перейти межу. Її в такі часи дуже легко перейти, ставши виродком, який здійснює найнижчі вчинки. Щоб вижити.
Книга дуже важко читається. Якщо це перша книга даної тематики, то вона може дуже вплинути на внутрішній світ. Зробить старішим точно.