5 Кожній людині дається стільки випробувань, скільки вона може винести

Завжди цікавило питання (над чимось схожим задумувався Раскольников, бррр): чому деякі люди можуть вести тисячі на загибель, а інші не можуть нічого взагалі в цьому житті?
Кожна нація має своїх героїв. Чому саме герої? Що робить когось героєм? Якщо відкинути кучу філософських роздумів та визначень, то герої – це ті хто приніс перемоги в "скарбничку" нації. Якщо підрахувати значимість перемог в розрахунку на масштабність битв, їх геніальність та вплив на історію, то перемоги Хмельницького складають майже половину української "скарбнички".
Але Берестечко – то поразка. Велика поразка топового героя. Перша поразка до цього непереможного війська. Це як стати мільярдером (заробивши той мільярд!) і потім все повністю втратити. Цікаво, в статистичному відношенні, чи багато людей на цій землі змогло б знайти в собі сили починати все спочатку? Тоді коли все, здається що, втрачено. Коли самогубство може здатися єдиним виходом, щоб пережити ту надлюдську ганьбу.
А відповідальність? Яку потрібно мати силу духу щоб витримати тягар надлюдської відповідальності, яка випадає на душу першого серед рівних. Завжди цікавило як люди, які досягли таких масштабів (або доля чи Провидіння їх змусили досягти), як ці люди сплять вночі? Як вони дивляться в очі простим людям після великих поразок? Як вони не п'яніють до безпам'ятства від перемог? А може це мають бути недалекі люди, які всього цього не розуміють та не відчувають або неймовірно черстві?.. Да бути такого не може!
Ліна Костенко заслужено займає п'єдистал сучасної української літератури. Її вміння створити чоловічий образ, будучи жінкою, це вміння вражає. Все навскрізь українське в цьому творі. А образи як вималювані. Питання, які постають по ходу твору – багато з них для роздумів навіть не в зрілому віці, а, мабуть, вже в старості. Важко повірити, що такі об'єми, з такою ідеєю і в такій нестандартній поетичній формі можна побачити в україніській літературі. Браво, Ліно Василівно!