3

Весна вирує і заглядає у вікна будинків. Повітря свіже, довгоочікувано зелено навколо, а очі починають бачити усю мозаїку дивовижних візерунків і кольорів. У такому настрої я починала читати книгу. Дочитала вже влітку. Накал пристрастей у книзі був аналогічний тому як невблаганно зростав стовпчик термометра.

Ця історія захоплює і хочеться читати ще і ще, але потім у якийсь момент розповідь раптово починає тиснути і ти задихаєшся від великої кількості усього: любові, ненависті, таємниць, несамовитих драм.

«Не могу равнодушно наблюдать, как пересекаются и расходятся людские судьбы, по глупости, по трусости, из-за неумения открыться, объясниться».