4

Унікально – за всю книжку жодного діалогу! Навіть однісінького маленького на дві репліки тут не знайдете. Не знаю, як там справи з іншими книгами Юнґера, бо це моє перше знайомство з автором, але «На мармурових скелях» трохи здивувала. З перекладених і виданих у нас творів письменника цей, мабуть, найменш популярний, бо найменш знаний.
Але чи тільки в піарі справа?

Ну по-перше, це одна з тих книжок, де форма оповіді значно переважає над змістом. Але тільки на перший погляд! Не кожен читач може вловити аналогію персонажів з гітлерівцями (включно з самим фюрером), якщо до твору немає притомної передмови чи вступного слова (в конкретно цьому українському виданні 2008 року - немає). Тим більше, якщо не знайомий з біографією Ернста Юнґера – вона дає багато відповідей. Бо про що іще, як не про війну, може писати учасник війни?..
По-друге, читати розлогі монотонні описи взагалі (!) без діалогів теж не кожен подужає.
Але і сам стиль написання «Мармурових скель» мені не надто близький. Він наче пізній відголосок романтизму, що резонує, бо поміщений в епоху модерну.

Втім, це аж ніяк не привід відмовлятися від подальшого знайомства з творчістю визнаного німецького письменника! Адже українською переклали і красиво видали ж іще «В сталевих грозах» та «Скляні бджоли»))

До речі, цікавий факт: Юнґер прожив аж 102 роки!