Знання побуту, моралі та звичаїв духівництва знайшли втілення в обсяговій повісті Нечуя-Левицького "Старосвітські батюшки та матушки" (1884 р. в російському перекладі надрукована в "Киевской старине", 1888 р. мовою оригіналу — в журналі "Зоря"). Автор називав цей твір "біографічною повістю", або "біографією двох родин". Тут письменник у властивій йому неквапливій манері, яка включає численні живі діалоги й комічні сцени — анекдоти в дусі старовинних інтермедій та малих жанрів усної народної творчості, розгортає паралельні історії двох попівських родин — Моссаківських і Балабух. Деталізовані побутові описи (попівський похорон, вибори "на парафію", старосвітські й "новомодні" весілля, розгульні Різдвяні й Великодні свята, щоденні господарські клопоти тощо) відтворюють атмосферу часу й прикмети тодішнього середовища. Рельєфно виписані, забарвлені гумором, а подекуди й досить гострою сатирою реалістичні типи "батюшок" (Харитон Моссаківський, Марко Балабуха, отець Мельхиседек) і "матушок" (Онися, Олеся, Марта). Повість може здатися дещо розтягненою, безподійною, але вона віддзеркалює саме таке, мляве й одноманітне, буття персонажів твору.
Знання побуту, моралі та звичаїв духівництва знайшли втілення в обсяговій повісті Нечуя-Левицького "Старосвітські батюшки та матушки" (1884 р. в російському перекладі надрукована…
