Теплі спогади з дитинства видатного режисера. Навіть поринаєш у атмосферу своїх перших років життя.
Першими своїми реченнями ця повість влучила у самісіньке серце.
Це кіно. Короткометражний фільм у жовтуватих кольорах (щось накшталт старих світлин кольору сепії, але тепліше із ледве відчутними відтінками зеленої трави чи безмежного синього неба). Але розумієш це із часом. Вглядаєшся в нього, в той фільм на сторінках книги, передивляєшся, намагаючись забрати з собою у пам‘яті щонайбільше реплік.
…чи то вже так положено людині, що приходить час, коли вивчені в давно минулому дитинстві байки й молитви виринають у пам’яті і заповняють всю її оселю, де б не стояла вона.
А колись ми проходили його у школі на уроках літератури, втім… хто читає ті домашні завдання, коли є так багато забавок, а ще й інтернет із його скороченними версіями творів? Твій час зайнятий «важливішими» справами або ти… Развернуть
В ті часи, коли ще люди були щасливими, зими холодними, літа з голодними комарами, а леви ходили по степах-була і Десна зачарованою. А на її березі жив хлопчик Сашко, якому ось тільки виповнилося 5 років. І всі добрі та погані чари він бачив на власні очі, і проніс їх через все своє життя.
Ще й коли ледь вступив в права 1900 рік, прості люди не знали про електрику, але їхні вечори були сповнені бесідами і страхом перед Богом. Чоловіки важко працювали, в сім'ях було багато дітей і ніхто ще не здогадувався що попереду 2 великих війни.
Надзвичайно тепла і весела повість, сповнена всіх кольорів дитинства та народним колоритом. Навіть довгі описи природи несуть в собі іскри щастя та ностальгії. А жахливі та страшні події оформлені в комічному світлі і їх хочеться перечитувати та цитувати.… Развернуть
Ця книга, на відміну від інших, дуже неочікувано склалася. Спочатку все було нормально, але потім… Почалося щось неймовірне! Сталося те, чого я зовсім не очікував. Джеммі - не Джеммі, але Джеммі. Ви напевно нічого не зрозуміли. Але я вам і пояснювати не буду, краще почитайте
⠀
Ех... Мені шкода доктора Чилтона. Він був одним із моїх найулюбленіших персонажів. Але я не розумію тьотю Поллі. Чому вона перестала грати у гру? Не важливо коли радіти і після чого - головне радіти. Так, у її випадку приводів для радості шукати значно важче, але в тому і полягає суть гри - радіти навіть дрібничкам.
⠀
Моя оцінка 97/100. Як говориться, усьому можна радіти. А ви уявляєте який я радий, що все склалося так добре і так цікаво?!
Проблеми свекрух і невісток, проблеми синів та батьків, проблеми життя в громаді та українському селі, до чого доводить горілка, як правильно поститися по п'ятницям, вибирати собі жінку та стратегічне значення груші на кордонах – все це можна прочитати саме тут.
П.С. Я чув реальну історію, що після прочитання цієї книги, люди переходили з російської на чисту літературну українську мову.
Чудовий зразок експресіоністського твору в українській літературі (так-так, не один страшний - принаймні для мене - новеліст Василь Стефаник тут відзначився).
Книга й справді вражає. Повість-поема зовсім невелика за обсягом, але викликає стільки екзистенційних питань, що видається твором значно більш грандіознішим. Усе - через масштабність змалювання дійсності: Перша світова, суцільна безнадія і смерть, а на цьому тлі - життєві долі шести чоловіків, які рятуються від ворожих армій і - як свідчить один із утікачів - від усього людства, адже недарма він зазначає, що не хоче повертатися до світу людей... Утеча від світу в цій повісті - не романтичний жест, а життєва необхідність. Проте, виявляється, і без Homo sapiens (чи вони то?) ніяк.
Кілька вражаючих епізодів, як-от: добуті злочинним… Развернуть
Тема батьків і дітей актуальною буде завжди. Особливо свекрухи і невістки. Хрестоматійна характеристика твору - "сміх крізь сльози". Справді, жодного разу у повісті не лунає сміх, навіть дитячий. Усі герої надто серйозні, надто стурбовані побутовими чварами. Чому ж ми сміємося, коли читаємо чи спостерігаємо на сцені за Кайдашами? Мабуть, тому що впізнаємо в них самих себе. Іван Нечуй-Левицький обрав головні людські вади, що проявляються в родинному житті, і помножив їх на максимум. Ось формула "Кайдашевої сім'ї". Не повторюймо їхніх помилок!
Не знаю чому, але цю рецензію я вирішила писати на українській мові, на мові Настуні Лісовської ( таке ім'я використовували українські письменники для Гюррем Султан).
З цим твором я познайомилась, коли в кінці сьомого класу вчителька української мови та літератури задала книги для ознайомлення влітку. Одразу в око мені впала "Роксоляна". Я попросила купити матір цю книгу. Відверто кажучи, вона була здивована, адже не сподівалася, що її дитина стане читати історичний роман.
Сюжет:
Ця повість — про становлення характеру, про велике кохання, про непросте виживання й утвердження особистості українки, що пройшла шлях від простої дівчини-бранки до величної Хасекі-султан; про її гріхи і їх тяжку спокуту...
Книгу прочитала всього за два дні. Не могла відірвати очей від становслення величної жінки… Развернуть
Украинский для меня - иностранный язык, но я старался.
Во-первых, потому, что любой текст в оригинале звучит совсем иначе, чем в переводе. А на украинском все звучит вообще волшебно и по-эльфийски, особенно образные и красочные тексты поэзии в прозе. На мой взгляд - очень мелодично и эстетично. Во-вторых, потому что перевода на русский и нет.
Тематика первой мировой войны, тема обреченности и безнадежности. Вот эта безнадежность и обреченность правда невольно напоминает о Ремарке и его "На западном фронте без перемен". Хотя мне все больше кажется, что это тема любой войны. Я мог бы сказать, что многие моменты и отступления были явно поэтически приукрашены (я не говорю про описания, сравнения и метафоры - они как раз органичны) и слишком пафосны для того, чтобы на этом акцентировали… Развернуть
Обязательно к прочтению для понимания реалий украинской жизни до 1930х годов. Впрочем, некоторые нюансы до сих пор актуальны.
Иван Нечуй-Левицкий прекрасно показал социальную динамику семьи, её конфликты, центробежные тенденции и последствия человеческой глупости и жадности.
З чого почати? З того, що смішно? Чи з того, що сумно?
А може з того, що нічого не міняється? Роки проходять. В космос летять кораблі. Автомобілі приходять на зміну коням. А віз і нині там. А люди залишаються все такими же. Гоноровими, чварливими, готовими дертися за клаптик землі до крові навіть з братом.
Іван Нечуй-Левицький написав безсмертний роман. На всі покоління.
Не старіють його Мотря і Карпо, Лаврін і Мелашка. Не здається стара Кайдашиха, і все так же заглядає в чарочку старий Кайдаш.
Може поскидали очіпки і шаровари, поврізали коси та збрили вуса, але все-таки де-не-інде, уже не в гарненьких, немов мальованих хатинках, а в дорогих міських квартирах лунають сварки за дачі, гроші, спадок.
Сумно, чи не так? Але такий уже в нас менталітет.
І тата бити разом, і Батьківщину боронити… Развернуть
Ця книжка Паоло Коельо з тих, що їх хочеться перечитувати час від часу, що я вже роблю вчертверте... Історія про бразилійку Марію, що волею долі стала працівницею найдревнішої професії. Історія не є вульгарною, як і сама героїня.
Як дівчина, що мала такі ж мрії і цілі в житті як і кожна з нас, прийшла до цього? Чим вона краща/гірша від кожного з нас? Кожен читач знайде відповіді на ці питання.
Крім того тут є інтригуюча історія кохання. Можливо подібна на історію з фільму "Красуня" з Джулією Робертс та Річордом Гіром, але сповнена не меншою кількістю щирості і правдивості почуттів.
Часто Паоло Коельо звинувачують в певній "солодкавості" його історій, але я їх сприймаю як філософські притчі, які чомусь нас вчать, дають нам інформацію для роздумів і просто дозволяють гарно провести з ними… Развернуть
Волшебная таблетка хорошего настроения.
Назначается людям возраста от 13 лет, у которых "небо, затянуто серыми тучами", "в душе скребут кошки", "не лежит душа ни к чему".
Способ применения Принимать по мере своих возможностей с регулярностью, которая зависит от желания.
Противопоказания Желательно удержаться от применения в борьбе с собственной свекровью (содержит методы, которые могут привести к летальному исходу... свекрови).
Ещё один достаточно типичный образчик украинской литературы ХІХ века, зарисовка из жизни украинских крестьян в свойственных украинской литературе чёрных тонах. Отец семейства пьёт по-чёрному (во времена крепостного права у крестьян не было иного развлечения, тем более, что шинки и корчмы были в каждом селе, а порой и несколько их), жена его, непомерно гордая и сварливая, старший сын Карп - угрюмый и со свойственными ему приступами агрессии, младший сын Лаврин - кстати, это один из самых нераскрытых персонажей в повести. Нечуй-Левицкий показывает пассивность и жадность крестьян - например, эпизод с высоченным холмом, на которым всё село ломало оси у телег, и никто не хотел этот холм срыть. Нет бы скооперироваться всем селом, взяться за заступы и лопаты, и проблема будет решена, но… Развернуть
Прекрасное произведение, одно из лучших в украинской литературе...
Смех сквозь слезы... Насколько же интересно наблюдать за Кайдашами на протяжении всей истории. Тут вы и насмеетесь, и наохаетесь, и наплачетесь.
Основная проблема затронутая в этой книге - это проблема детей и родителей. По мере прочтения мы можем наблюдать постепенную деградацию всех персонажей: то как Мотря выбила глаз Кайдашихе, то как Карпо ударил отца, ссоры из-за груши и домашнего хозяйства. Разве это можно назвать хорошим примером семейных отношений? А ведь в этих склоках растут их дети, и постепенно уподобляются своим родителям и прародителям...
Пожалуй, почти у каждого найдется среди знакомых семья, которая похожа на Кайдашив, так что это произведение можно считать актуальным и посей день.
Главное, самим такими не… Развернуть
Вже давно хотіла прочитати цю книгу і коли підвернулася нагода придбати її українською мовою, я була страшенно щаслива!
Своє знайомство з чудовим автором Пауло Коельйо я почала з "Алхіміка", про що не шкодую ні секунди.
"Вероніка вирішує померти" - це настільки прониклива історія, яка захоплює тебе від початку до кінця.
Мені було дуже цікаво спостерігати за молодою героїнею, а також всіма іншими персонажами, їх поведінкою та ходом думок.
Адже коли людина знає, що жити їй залишилось відмірену кількість часу - вона починає відкривати себе всьому світу, тому що їй нічого втрачати.
І ти, хлібороб від старих предків, мусиш гинути з родиною,
бо кувачі гріха звеліли кожному виконавцеві своєму: «Вбий душі!» А так мало ти хотів — дрібного місця під небом; трудячись на клинчику землі, кормити дітей і одягати.
Не перестают меня удивлять люди, которые при словосочетании «украинская литература» могут сказать только одно: «она пессимистичная и невеселая, в ней всё об одном да об одном – как же тяжело жилось украинскому народу». А что поделать, если украинская история действительно такова – трагическая, полная несправедливостей, грустная. О чем еще писать, если люди наблюдали эти «невеселые» реалии каждый день своей жизни? Нет, был, конечно, например, Остап Вишня, который писал чудеснейшие юморески, да и то, стал в итоге юмористом-мучеником. Ну да не о нем речь.
Книга «Желтый… Развернуть
Прекрасна книга, яка являється актуальною у будь-який час. Чи хіба у нас не має сімей, які так сваряться між собою? А може, хтось, читаючи, впізнає у героях себе.
Автор показує у стосунках між членами родини всі людські пороки: жадібність, злобу, пиятство. У сперечаннях за роботу, за майно, за ведення господарства близькі один одному люди, родичі здатні сваритися, ворогувати та навіть битися. Та хіба ж так правильно? На прикладі Кайдашевої сім'ї Нечуй-Левицький висміює таке поводження, подає всю книгу у жартівливій формі. Як то кажуть "і сміх, і гріх". Або ж "було б смішно, якби не було так сумно".
Але крім сварок, у книзі гарно описано українське село, побут селян того часу, їхні звичаї, традиції. Тому читати не тільки надзвичайно цікаво, але й пізнавально.
---------------------
Прекрасна… Развернуть
Вот все-таки я не понимаю. Классика, классика... Ни одной негативной рецензии, лишь одна нейтральная. А за что, скажите мне, за что?..
Может, я чего-то не понимаю, но все же...
Где вы тут рассмотрели глубокий смысл? Через какой-такой микроскоп вы вглядывались?
Украинская литература, если чем-то блещет, так это вот такими наивными и глупыми картинами из сельской жизни. Отец пьет, мать ругает невестку, бла-бла, и везде одно и то же! Черт возьми, и это изучают в школе!
И в чем суть, где хваленая мораль? Чему учит это произведение, что оно включено в программу ЗНО по украинской литературе?
Может, у писателя и были кое-какие способности - описание еще можно проглотить, если только перестать обращать внимание на то, как скрипит украинская разговорная речь. Меня раздражает уже то, что там кучи… Развернуть
