Микола Федорович Чернявський (3 січня 1868 — 19 січня 1938) - поет, педагог і земський діяч.
Про своє народження М.Чернявський написав так:
«Перед Різдвом 1867 року, 22 грудня (за новим стилем 3 січня 1868 р.), під солом’яною стріхою, в селі Торській Олексіївці (або Шаховій) Бахмутського повіту, побачив світ Божий. У сім’ї молодого диякона, четвертою дитиною було вписане моє ім’я в книгу буття… Охрестили, дали ім’я Микола й 24 грудня, на Святвечір, коли по селу лунали співи колядників, святкували мої перші іменини… Водою з річки Торця (колишній Тор) була наповнена купіль моя…».
Закінчив Катеринославську Духовну Семінарію, з 1889 учителював у Бахмутській духовній школі, 1901 — 03 працював…
земським статистиком у Чернігові, з 1903 жив у Херсоні і до 1919 працював там у губернію земстві..
Перші вірші Чернявського датовані 1889; окремі збірки поезій: «Пісні кохання» (1895), «Донецькі сонети» (1898), «Зорі» (1903). Крім того, Чернявський брав участь у виданні альманахів «Дубове листя», «З потоку життя», «Перша ластівка». У тематично багатій ліриці Чернявського особливо визначається писана під впливом фольклору й Т. Шевченка любовна поезія, історичні твори, присвячені Козаччині, зокрема добі Б. Хмельницького, патріотичні вірші, присвячені Україні, пейзажна лірика тощо. У дореволюційній поезії Чернявського — один з найвизначніших майстрів сонета, зокрема в «Донецьких сонетах». Він перший в укр. поезії створив жанрові картини з життя донецького селянства і робітництва. 1894 переклав «Слово о полку Ігореві».
У 1917 році очолив товариство «Українська Хата в Херсоні». Постання укр. держави 1917 Чернявський привітав, але активної участи в її будівництві не взяв і по її поразці залишився під совєтами, хоча радянським письменником теж не став і з 1933 зовсім перестав друкуватися. Пізніше був репресований, і твори його були заборонені; реабілітований по смерті Й. Сталіна.
Довгий час помилково вважалося, що М. Чернявский загинув у 1948 році. Лише у 1992 році пошуковці встановили справжню дату смерті письменника. Він був розстріляний опівночі з 19 на 20 січня 1938 року:
Постановление Тройки УНКВД по Николаевской области от 27 ноября 1937 года о расстреле Чернявского Николая Федоровича, 1867 г. приведено в исполнение 19 января 1938 года в 24 часа*. И.о. начальника Херсонского горотдела НКВД Павленко.
Микола Федорович Чернявський був реабілітований у 1955 році. Відродження його імені почалося з 1964 року, коли донецький літературознавець В. В. Костенко надрукував у видавництві «Донбас» літературно-критичний нарис про життєвий і творчий шлях М. Ф. Чернявського «На шляхах велелюдних». У 1966 році в Києві було видано двотомне зібрання творів письменника.
